понеділок, 3 жовтня 2011 р.

Відносини між церквою та державою в Королівстві Бельгія: досвід для України

Стародуб Тетяна Сергіївна,
Національна академія державного управління
при Президентові України,
доцент кафедри політичної аналітики і прогнозування,
Київський гуманітарний інститут,
доцент кафедри міжнародних відносин,
кандидат політичних наук,
старший науковий співробітник

Бельгія сьогодні характеризується високим рівнем секуляризації. Побутує думка, що процеси відокремлення церкви від держави в цій країні більш поширені, ніж в таких західноєвропейських країнах як Німеччина та Нідерланди. Проте зазначена тенденція не зменшує важливості релігії для держави та суспільства як соціального феномену. Зі збільшенням ролі ісламського чинника на Європейському континенті та інтеграції іммігрантів в сучасне суспільне середовище релігія як неформальний інститут набуває особливої значущості в політичному житті Королівства.
Конфесійний склад населення. Станом на 1 січня 2010 року населення Бельгії складає 10 827 519 осіб. Приблизно 70 % населення належить до Римо-католицької церкви. В цьому зв’язку важливо зауважити, що на початок 90-х років минулого століття римо-католиками себе вважали 80 % населення. Кількість протестантів коливається від 70 000 до 100 000, що складає менше 1 % населення країни. Мусульмани складають приблизно 4 % населення (250 000 осіб), іудеї – 35 000, англіканці – 40 000, православні – 20 000. Кількість невіруючих осіб, за інформацією офіційних рухів/об’єднань, складає біля 1,5 млн осіб (15 % населення); за офіційними даними, − біля 350 000 осіб [1]. Це пояснюється тим, що деякі невіруючі не хотіли б ідентифікувати себе як таких, що не належать до жодної релігії.
Ґенеза проблеми. Основи правових відносин між церквою як інститутом та державою були закладені ще в Конституції Бельгії від 1831 року. Після її прийняття були внесені поправки, але в цілому вони не вплинули на принципи регулювання відносин між церквою та державою. Основи взаємодії між церквою та державою були закладені в статтях 14, 15, 16 та 17 Конституції 1831 року, які були сформульовані з урахуванням пропозицій Бельгійської церкви. В результаті проведених численних реформ з початку 70-х років минулого століття нумерація статей змінилася. Таким чином, з лютого 1994 року відносини між державою та церквою були зафіксовані у 19, 20, 21 та 181 статтях [2].
Зазначені статті свідчать про історичну згоду між урядом та католицькою церквою, результатом якої стала відмова Установчих Зборів встановити абсолютний контроль над діяльністю церкви. А представники політичної еліти, що за релігійною ідентифікацією визначали себе католиками, не зобов’язані були підтримувати привілейовану позицію Римо-католицької церкви при вирішенні питань не лише суспільно-релігійного розвитку.
Правові засади церковно-державної взаємодії. Основним регулюючим документом є Конституція Бельгії від 1831 року, згідно зі статтею 19 якої держава гарантує кожному свободу культів, тобто свободу вибору релігії як такої. Також цією ж статтею забезпечується свобода богослужіння та їх публічна практика, а також свобода висловлювати свої думки будь-яким способом. Виключення складають переслідування за правопорушення, що здійснені при реалізації цих свобод [2].
Відповідно до статті 20 Конституції неможна нікого примушувати будь-яким способом до участі в релігійних актах та обрядах якого-небудь культу/релігії та дотримання встановленими цією релігією днями відпочинку [2].
Стаття 21 визнає право церкви самостійно визначати свою внутрішню структуру як інституту без втручання уряду. Так, держава не має права втручатися в процес призначення та затвердження у посаді священиків будь-якої релігії, накладаючи вето на дії чиновників, що спрямовані на узгодження власних дій з церковними діячами з метою отримання підтримки з боку церкви (наприклад, у вирішенні певних соціальних питань, - авт.). Також заборонено публікувати церковні акти за сприяння державних службовців, проте у разі публікації, відповідальність несуть не державні службовці, а засоби масової інформації, які розмістили на своїх шпальтах зазначені акти тощо [2].
Невтручання держави у внутрішньоцерковне життя не поширюється на процедуру укладання церковних шлюбів. Зареєстрований у встановленому вітчизняним законодавством порядку шлюб завжди має передувати церковному, за винятком випадків, встановлених за потребою законом.
Зазначене положення також регулюється статтею 267 Кримінального кодексу Бельгії, згідно з якою карається штрафом будь-який священнослужитель, який здійснить шлюбний обряд до оформлення у встановленому вітчизняним законодавством порядку шлюбу. Ця постанова не діє, якщо одна з осіб, що отримала благословення, знаходиться у смертельній небезпеці й будь-яке гальмування цієї церемонії може призвести до її унеможливлення. У випадку повторного порушення того ж роду винний може бути засуджений від 8 днів до 3-х місяців [3].
Згідно зі статтею 181 Конституції заробітна плата та пенсії священнослужителям повинні виплачуватись з державного бюджету [2].
На правові рамки відносин між церквою та державою вплинули також процеси внутрішньої регіоналізації Бельгії. Так, регіональні теле- та радіокомпанії маю право на власний вибір представників від церков та інших релігійних об’єднань з метою їх участі у передачах, розрахованих на аудиторію, наприклад, однієї адміністративної одиниці. Більшість передач, де беруть участь релігійні діячі, присвячені питанням освіти та культури, ролі Церкви як інституту у підвищенні моральності та толерантності бельгійського суспільства.
У правовому полі вплив процесів регіоналізації на релігію був затверджений спеціальними законами від 13 липня 2001 року: “Про перегляд фінансування об’єднань та розширення повноважень регіонів у галузі стягування податків” та “Про передачу окремих повноважень регіонам та об’єднанням” . Згідно з цими законами саме регіони, а не федеральний уряд є відповідальними за матеріальне забезпечення визнаних на національному рівні релігій [4, p. 4].
Тенденція щодо посилення впливу регіонів на взаємодію між державними інституціями та церквами/релігійними об’єднаннями зберігається, що пояснюється розширенням їх функцій. При цьому ключову роль у правовому забезпеченні відіграють зазначені вище чотири статті конституції.
Окрім конституції відносини між державою та церквою регулюються й іншими нормативно-правовими актами. Наприклад, згідно зі статтею 268 Кримінального кодексу Бельгії підлягають тюремному покаранню від 8 днів до 3 місяців та обкладаються штрафом священнослужителі, які при богослужінні у своїх промовах на публічних зборах прямо виступають проти уряду, закону, королівського указу та будь-якого іншого акту державної влади [3].
Стаття 143 Кримінального кодексу Бельгії визначає покарання, яке передбачене для тих, хто шляхом проведення заворушень та чинення безпорядків пригальмують або припинять здійснення релігійного обряду у місці, яке використовується для цих цілей, або при здійсненні святкових церемоній цього обряду [3].
Згідно зі статтею 144 підлягають також покаранню особи, які діями, словами, жестами або залякуваннями образили священнослужителів або безпосередньо учасників обряду або насміхалися над самим предметом релігійних обрядів під час публічної церемонії/богослужіння [3].
Статті 145 та 146 визначають покарання для осіб, які здійснили напад (вербальний, фізичний) на священнослужителів під час богослужіння [3].
Таким чином, аналіз правових засад демонструє цілковиту підтримку державою церков та неконфесійних організацій. Саме в такий спосіб уряд намагається показати важливість релігії як неформального інституту для бельгійського суспільства в цілому. Держава забезпечує зі свого боку вільний розвиток релігійної діяльності, зокрема її інституціональної складової, без втручання в їх внутрішні справи. Зі сторони релігійних інститутів вимагається повага до національного законодавства, гілок влади та держави в цілому. Політику бельгійського уряду можна вважати нейтральною, що конструктивно впливає на розвиток діалогу у форматі держава – релігійні/позарелігійні інститути. Політика позитивного/конструктивного нейтралітету є своєрідним історичним компромісом, здобутком взаємодії між церквою та державою, ключові напрями та механізми якої варто взяти до уваги вітчизняним урядовцям при визначенні основних засад суспільно-релігійної політики в Україні у частині визначення меж втручання з боку церкви в політичне життя суспільства й зі сторони держави у внутрішні справи релігійних інститутів.
Правовий статус релігійних спільнот. На законодавчому рівні визнається рівність усіх релігій. Проте одні релігії є офіційними, а інші – ні. Перші мають більше прав, ніж другі, що визначається конкретними нормативно-правовими актами. Підґрунтям для надання статусу офіційної релігії є доведення соціальної значущості релігії з точки зору служіння населенню. На сьогодні шість релігій мають офіційний статус: католицизм, протестантизм, іудаїзм, англіканство (затверджено Законом від 4 березня 1870 року про світські потреби релігій), іслам (затверджено Законом від 19 липня 1974 року, згідно з яким було внесено поправки до Закону від 1870 року), та православ’я, що представлено грецькою та російською православними церквами (затверджено Законом від 17 квітня 1985 року, відповідно до якого було внесено поправки до Закону від 1870 року) [5]. Із внесенням змін до Конституції 5 червня 1993 року групи невіруючих гуманістів були внесені до переліку тих, на кого поширюється фінансова відповідальність держави.
Окрім того, що згідно із статтею 181 Конституції держава забезпечує священнослужителів заробітною платою [2], що передбачено щорічним державним бюджетом, офіційне визнання релігії надає право на отримання її інститутами низки привілеїв. Зокрема, держава може покривати певні витрати церкви, проте це можливо лише за умови, якщо церковна адміністрація буде зареєстрована як юридична особа, що є відповідальною за розподіл витрат по світським потребам церкви. Адже сама церква не має статусу юридичної особи. Відповідальність за своєчасне покриття церковних потреб покладено на місцеві органи влади. Також вони надають кошти на ремонт та будівництво нових церковних будівель. Пасторам та епіскопам повинно бути надано житло, будівництво або придбання якого здійснюється також за рахунок місцевих бюджетів. Представники офіційно визнаних релігій мають право на вільний доступ до радіомовлення та телебачення. Заробітна плата капеланів, які призначаються за рекомендацією епіскопа та проходять відповідну підготовку за державних кошт, також забезпечується за рахунок коштів з місцевого бюджету.
Серед шести офіційно визнаних релігій римо-католицизм має найбільше привілеїв. Хоча юридично це не закріплено, проте фактично зазначена релігія заклала уявлення у спільноти про те, якою має бути релігія, щоб претендувати на статус офіційно визнаної. Вимоги до структури та системи функціонування спираються на внутрішню модель римо-католицизму. Наприклад, щоб звернутися з проханням про забезпечення платнею священнослужителів, необхідна чітка, ієрархічно структурована релігійна община, що діє на певній території. Для католицької церкви це не є великою проблемою, але для іншої, зокрема, мусульман може викликати ускладнення. Ісламське духовенство ще не користується фінансовою підтримкою держави. І це не дивлячись на те, що іслам є офіційно визнаною релігією в Бельгії з 1974 року. Отже, статус офіційно визнаної ще не гарантує, що релігійні інститути будуть частково або повністю утримуватись за рахунок держави. Причина відмови – відсутність компактного проживання на одній території представників однієї релігії. Таким чином, правовий статус релігій у бельгійському законодавстві спирається на структуру та модель функціонування римо-католицької церкви.
Римо-католицька церква у порівняні з іншими офіційно визнаними релігіями відіграє також важливу роль у політичному житті держави. Наприклад, військові віддають честь при виконанні гімну Te Deum (“Тебе, Бога, хвалімо”) під час урочистостей, присвячених Національному Дню. Отже, римо-католицизм серед інших офіційно визнаних релігій є такою релігією, що має найбільш важливий статус в державі та впливає на її суспільно-політичне життя, а також володіє найбільшим пакетом привілеїв.
Окрім офіційно визнаних релігій є ціла низка невизнаних релігій. Зокрема, Свідки Ієгови нараховують приблизно 20 000 осіб, мормони – 3000 [5]. Представники невизнаних релігій не лише на мають тих прав та привілеїв, що мають офіційно визнані, але навіть можуть не визнаватись як релігії. Проте вільне їх існування гарантовано статтею 19 Конституції Бельгії [2] та статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [6, с. 6]. Оскільки немає правого визначення поняття “релігії”, то прийняття остаточного рішення щодо визнання вчення як релігії покладається на суди. Судді не дозволяється при винесенні рішення використовувати аргументи, що стосуються змісту віри, її ключових принципів та догм. Адже нехтування цим принципом призведе до загострення відносин між державою та церквою загалом. Рішення переважно залежить від того, чи можна вважати релігією вчення, норм якої дотримується організація – позивач у судовому процесі, чи є структура цієї організації та общини в цілому на стільки інституціоналізованою й чітко структурованою, щоб надати їй статус релігії. Рішення судді також ґрунтується на таких чинниках, як кількість храмів, наявність своєрідних обрядів, звичаїв тощо. Визнання вчення релігією створює підстави для звільнення від податків тієї чи іншої організації, при цьому вона не отримує автоматично статус офіційної, а, отже, не має відповідного пакету привілеїв.
Представники невизнаних релігій не задоволені такою політикою держави, що проявляється в їх ставленні до громадського порядку та політичного життя країни в цілому. Зокрема, Свідки Ієгови виступали й продовжують виступати сьогодні проти обов’язкової воєнної служби та альтернативної цивільної служби, що суперечить бельгійському законодавству. Особам, що ухиляються від проходження військової служби, згідно зі статтею 46 Військового статуту загрожує два роки ув’язнення [5].
Починаючи з середини 90-х років минулого століття в Бельгії збільшилась кількість сектантських організацій. У додатку до парламентського звіту, що був представлений Палаті представників 28 квітня 1997 р., містився список певних організацій, діяльність яких створює небезпеку для бельгійських громадян. Поява цього списку викликала неоднозначну оцінку й обумовила потребу у детальному аналізі звіту, що призвело до створення Інформаційно-консультативного центру у 1998 році, діяльність якого виклала також обурення серед окремих суспільних прошарків [5]. В результаті рішенням Арбітражного суду від 2000 року було вирішено залишити у компетенції центру функцію інформування громадськості про діяльність тих чи інших організацій, проте оцінку діям цих структур надавати цей центр не може, що не суперечить статті 21 Конституції Бельгії про те, що держава не має права на тотальний контроль над церквою, яка має право на вільний вибір власної внутрішньої структури [2]. Після рішень Касаційного суду (1994, 1999) ситуація щодо статусу релігійних спільнот дещо змінилась у правовому полі. Касаційний суд відхилив рішення двох апеляційних судів, які полягали в тому, що релігійні спільноти мають дотримуватись не лишу внутрішніх процедур свого функціонування, але й принципів, сформульованих в статті 6 (1) Європейської конвенції про права людини [6, c. 6-7]. Натомість прийняв рішення, сутність якого полягає в тому, що будь-яка релігійна спільнота має діяти в рамках норм відповідної релігії. Таким чином, рішення Касаційного суду свідчить про відхід від традиціоналістського бачення правового статусу релігійних спільнот, а також заперечення радикальної позиції двох апеляційних судів, та необхідність вироблення об’єктивного підходу до оцінки не структури організації, а мети її діяльності, що жодним чином не суперечить статті 21 Конституції Бельгії [2], проте є нагальною необхідністю з метою забезпечення безпеки бельгійських громадян.
Щодо статусу церковної діяльності, якщо церква як інститут виявить бажання займатись наданням освітніх послуг тощо, то вона має спиратись на Цивільний кодекс Бельгії. Для того, щоб започаткувати таку діяльність, необхідно церковну адміністрацію зареєструвати як юридичну особу (безприбуткове підприємство). Цей статус також необхідний для отримання фінансової підтримки з боку місцевих органів влади. Будь-яка церковна діяльність у сфері благодійності можлива лише за умови реєстрації церковної адміністрації як юридичної особи [2].
Уроки релігії в державних школах Бельгії. Відповідно до статті 24 Конституції Бельгії та Федерального Закону від 29 травня 1959 року, відомого як Шкільний пакт, учням надається вибір між однією з офіційно визнаних релігій або світською мораллю для обов’язкового навчання в рамках шкільної програми по дві години в тиждень протягом усього періоду навчання в школі з 6 до 18 років [8]. Вибір надається батькам, які повинні записати свою дитину на уроки щодо вивчення основ тієї чи іншої релігії на початку нового навчального року. Кількість учнів, що вивчають різні релігії, демонструє загальну картину про релігійні переконання населення Бельгії в цілому. Так, наприклад, 50 % приходиться на учнів [8] (за іншими даними цей показник становить 60 % [7]), що вивчають католицизм (це найвищий індекс у Західній Європі), 1 % - на православ’я. Важливо зауважити, що у вересні 1989 року почала свою роботу перша ісламська школа Аль-Джазі (Брюссель) [7].
По основам релігії складається іспит. Викладання конфесійних дисциплін є важливою, невід’ємною складовою державної політики в сфері освіти, за допомогою якої досягається релігійно-етичне виховання та духовний розвиток учнів. Варто зазначити, що модель релігійної освіти у світській школі відповідає нормам міжнародного права у сфері освіти, що зобов’язують держави, поважаючи права та свободи людини та громадянина, забезпечувати повноцінну освіту та виховання дитини у відповідності із релігійними основами та морально-етичними цінностями, що прийняті в її сім’ї. Так, згідно зі статтею 29 Міжнародної конвенції про права дитини освіта дитини повинна бути спрямована, зокрема, на “розвиток особи, талантів та розумових та фізичних здатностей дитини в найповнішому обсязі”, на “виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови та цінностей, національних цінностей країни, в якій дитина проживає, країни її походження та до цивілізацій, відмінних від її власної” [9], та, відповідно до статті 26 Загальної декларації прав людини, − на “повний розвиток людської особистості та збільшення поваги до прав людини та основних свобод” [10].
Отже, стає зрозумілим, що без релігійної освіти жодна система освіти не може бути повною, а тим більше мати здатність виховати повагу до традиційних цінностей своєї сім’ї та Батьківщини, не кажучи вже про повагу до цінностей інших країн та спільнот. Модель, яка передбачає вивчення однієї з офіційно визнаних релігій або світської етики за вибором учня або його сім’ї в рамках обов’язкової шкільної програми являє собою важливий демократичний інститут світської правової держави, що вирішую низку важливих завдань повноцінного розвитку особистості в інтересах самої людини, суспільства та держави, з однієї сторони, та враховує свободу релігійного вибору, свободу совісті та віросповідування конкретного учня та його сім’ї – з іншої.
Вища освіта та релігія. На рівні вищих навчальних закладів не існує тісного зв’язку між системою вищої освіти загалом та викладанням релігійних студій зокрема. Найбільше навчальних закладів католицьких – в королівстві діє 6 університетів, проте вони не є католицькими в класичному розумінні, адже значна частина студентів та викладачів католицьких університетів не сповідують католицизм. Католицизм як релігія викладається лише в католицьких університетах Левена: в одному на голландській та англійській мовах, в іншому – на французькій. В першому окрім основ католицизму викладають до того ж й церковне право. Щодо протестантизму, то у 1950 році був відкритий факультет протестантської теології, який був визнаний інститутом у 1963 році. У 1959 році розпочав свою роботу Інститут вищих єврейських досліджень. З 2000-2001 навчального року голландська частина інституту перетворилась в новий Інститут єврейських досліджень Антверпенського університету, який отримує фінансову підтримку від фламандської общини. Важливо зауважити, що серед студентів-першокурсників державних вищих навчальних закладів – від 10 до 14 % - це випускники католицьких шкіл [11].
Відносини між церквами та органами державної влади в політичній системі Бельгії. Суспільно-політична структура Бельгії характеризується низкою особливостей, що частково обумовлено й релігійним чинником. З моменту отримання Бельгією незалежності Католицька та Ліберальна партія відігравали найбільш важливу роль у розбудові бельгійської державності, пізніше Католицька партія стала такою, що впливала на механізм прийняття рішень та визначення курсу розвитку держави. Так, після ІІ світової війни Католицька або Християнсько-Демократична партія мала своїх представників в різних коаліційних урядах, за винятком 1954-1958 та 1999-2007 років [11]. У кінці 1960-х років Християнсько-демократична партія розділилась на дві частини: голландськомовну та франкомовну партії. До 1999 року християнські демократи залишались в уряді, але потім, отримавши поразку на виборах, вимушені були піти в опозицію. У 2003 році на виборах до Палати представників ХДФ отримала 13,2% голосів (21 місце) та 12,7 % − на виборах до Сенату (6 місць) [12]. У 2004 році після успішних результатів на регіональних виборах у тому ж році вони були представлені в органах державної влади на регіональному рівні. Важливо зауважити, що в кінці 1990-х – на початку 2000 років зв’язок між Католицькою церквою та Християнсько-демократичною партією значно ослаб. Влив церкви на прийняття рішень поступово зменшується, що найбільш яскраво можна простежити на прикладі сфери медицини. Так, християнські демократи не підтримали Федерального Закону про аборти від 3 квітня 1990 року [13], проте не були проти винесення цього закону на вільне голосування в парламенті [11]. У 2003 році було дозволено укладати гомосексуальні шлюби без принципової незгоди щодо цього питання християнських демократів [11]. Таким чином, не дивлячись на те, що християнсько-демократичні партії користуються значним впливом у Бельгії, їх зв’язок з церквою поступово слабшає. Сьогодні серед християнських демократів є також невіруючі, тобто лави цих партій відкриті не лише для католиків. Бельгія сьогодні перебуває у політичній кризі, що обумовлено результатами минулорічних позачергових парламентських виборів (13 червня 2010 р.), які відбулись внаслідок того, що 24 квітня 2010 року уряд Іва Летерма пішов у відставку [14]. Головним переможцем стала партія “Новий фламандський альянс” (30 % голосів, 27 місць в новому парламенті), яка під час передвиборчої кампанії виступала проти федералізму та за перехід на конфедеративну основу, більш того – за створення Фламандської республіки у складі конфедеративної та демократичної Європи, за право націй на самовизначення як основний постулат міжнародного права. У Валлонії отримали перемогу соціалісти, які отримали 26 місць. Враховуючи той факт, що їх фламандські колеги отримали 13 мандатів, то в новому парламенті об’єднані соціалісти (39 місць із 150) стають важливою політичною силою, на яку покладають надії щодо збереження єдності Королівства Бельгія [15].
Після оголошення результатів почалися спроби винайти компроміс між франкомовними та голландськомовними партіями. Таким чином, Бельгія вже 15 місяців перебуває без постійного уряду, що становить світовий рекорд, до цього часу найбільше без уряду перебував Ірак після падіння режиму Садама Хусейна (248 днів). Причина кризи полягає в тому, що заможніша Фландрія намагається отримати більше автономії та ширші повноваження у питанні використання коштів від зібраних на своїй території податків, з чим категорично не погоджується Валлонія, до 30% соціальних витрат якої покривається за рахунок трансфертів коштів із Фландрії через федеральний бюджет [14]. Переговорний процес знову загальмувався. Деякі аналітики не відхиляють можливості розпаду Бельгії або перетворення її з федерації на конфедерацію. Політична криза гальмує проведення структурних реформ в економіці, чим занепокоєний і Європейський Союз.
Висновок. Релігія у Бельгії не відокремлена від держави в широкому розумінні процесу секуляризації. Більш того, система взаємодії передбачає наявність певних принципів незалежного співіснування релігійних інститутів та органів державної влади. Важливе значення має статус релігії (офіційна/неофіційна), що впливає на політику держави щодо її інституцій, спільноти в цілому. Юридично закріплено офіційний статус 6 релігій та світського руху “Гуманістичний союз”, проте фактично католицизм домінує над іншими, а, отже, серед визнаних офіційно релігій має найбільше привілеїв, а також є такою, що впливає на суспільно-політичне життя Бельгії, хоча й опосередковано та більшою мірою на регіональному рівні. З боку держави посилюється контроль за внутрішніми процесами, що відбуваються в межах окремої релігійної спільноти. Такі дії обґрунтовуються необхідністю забезпечити безпеку громадян від можливих ризиків з боку підозрілих організацій (сектантських угрупувань – авт.). Церква також поступово втрачає свій вплив на прийняття рішень на рівні парламенту, переважно це стосується таких сфер як охорона здоров’я, соціальна безпека (наприклад, легалізація м’яких наркотиків, дозвіл на проведення евтаназії, гомосексуальні шлюби тощо).
Рекомендації для України. Враховуючи досвід Бельгії в сфері взаємодії між державою та церквою, варто, по-перше, розробити концептуальні засади розвитку відносин між церквою та державою, що ґрунтуються на політиці позитивного нейтралітету, яка передбачає визначення меж втручання держави у внутрішні справи церкви та впливу релігійних інститутів на суспільно-політичне життя держави ; по-друге, розробити на концептуальному та стратегічному рівнях низку заходів, спрямованих на попередження/інформування українських громадян щодо загрози їхній безпеці з боку певних релігійних угрупувань, з цією метою винести на порядок денний засідання РНБО України розгляд питання про необхідність посилення безпеки громадян в умовах збільшення впливу сектантських організацій на життя суспільства та схвалити відповідний план дій; по-третє, вжити необхідних заходів щодо мінімізації маніпулювання органами державної влади почуттям довіри українських громадян до Церкви , що сприймається як своєрідний ідеальний тип на відміну від недорозвинутих структур громадянського суспільства та неефективних й корумпованих державних інституцій.
Іншим важливим питанням залишається проблема перетворення релігії як неформального інституту на чинник, який здатний суттєво впливати на соціальну мораль та спосіб життя українських громадян, що має призвести певною мірою до зменшення показників злочинності в країні та сприятиме суспільній стабільності в цілому.

Список використаних джерел
1. Население Бельгии. Демографическая ситуация [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://belgiya.net/naselenie-belgii/demograficheskaya-sityaciya.html.
2. The Constitution of Belgium and the Belgian Civil Code. – Edited by John Crabb. – Berlin: Springer. – 1 edition. – 1983. – 438 p.
3. Уголовный кодекс Бельгии. Книга вторая (с изменениями и дополнениями состоянием на 1 сентября 2001 года) [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1242695&subID=100102127,100102129#text
4. Structure and Operation of Local and Regional Democracy. Belgium. Situation in 2006. – Strasburg. – Printed in the Council of Europe. – April 2006. – 52 p.
5. Правовой статус религиозных общин // Государство и Церковь в Бельгии [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.examen-russia.com/content/v-pravovoi-status-religioznykh-obshchin
6. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод // Текст Конвенції представлено з поправками, відповідно до положень Протоколу № 14 (CETS no. 194), з дати набуття ним чинності 1 червня 2010 року. – Український переклад. – Секретаріат Європейського суду з прав людини. – 24 с. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.helsinki.org.ua/files/docs/1290527226.pdf
7. Культура // Государство и Церковь в Бельгии [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://examen-russia.com/content/vii-kultura
8. Писенко К. Уроки религии в государственной школе – норма светского правового государства. Часть 2. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://pravoslavie.ru/jurnal/29267.htm
9. Конвенція про права дитини [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=2&nreg=995_021
10. Всеобщая декларация прав человека [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_015
11. Dobbelaere K. Religion and politics in Belgium: from an institutionalized manifest catholic to a latent Christian pillar [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.politicsandreligionjournal.com/images/pdf_files/srpski/godina4_broj2/11%20karel%20dobbelaere%20vol.iv%20no.2.pdf
12. Административно-политическое устройство Бельгии. Политическая система [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://belgiya.net/administrativno-politicheskoe-ystroistvo-belgii/politicheskaya-sistema.html
13. Belgium. Code Pénal [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.hsph.harvard.edu/population/abortion/Belgium.abo.html
14. В Бельгии обострился политический кризис. – 15 сентября 2011 г. – Интернет-журнал “Новая политика” [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.novopol.ru/-v-belgii-rezko-obostrilsya-politicheskiy-krizis-text108926.html
15. Политические партии Бельгии не смогли создать новое правительство [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.rosbalt.ru/main/2010/09/04/768583.html


29 вересня 2011 року

5 коментарів:

Анонім сказав...

[url=http://cialisonlinehere.com/#yncum]cialis without prescription[/url] - cheap cialis online , http://cialisonlinehere.com/#necsu cheap cialis online

Анонім сказав...

lopclalse agememitsic
Matt Ryan Jersey
Alfred Morris Jersey
Robert Griffin III Jersey for sale

Анонім сказав...

[url=http://buyonlinelasixone.com/#9326]lasix no prescription[/url] - buy lasix online , http://buyonlinelasixone.com/#6218 buy cheap lasix

Анонім сказав...

buy cheap lasix - generic lasix , http://buyonlinelasixone.com/#19149 lasix without prescription

Анонім сказав...

[url=http://buyaccutaneorderpillsonline.com/#11298]accutane online without prescription[/url] - cheap generic accutane , http://buyaccutaneorderpillsonline.com/#19981 accutane online