ПЕРСПЕКТИВИ ЗМІНИ ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ

І.Рейтерович

Більшість політичних сил, які здобули перемогу на позачергових парламентських виборах, під час передвиборчої кампанії у тій чи іншій мірі заявляли про необхідність трансформації діючої пропорційної системи виборів до Верховної Ради. При цьому як правило мова йшла про три моделі, а саме:
а) запровадження виключно мажоритарної системи;
б) повернення до змішаної системи (у тому числі через формування другої палати парламенту, члени якої б обиралися у мажоритарних округах);
в) формування пропорційної виборчої системи з преференційним голосуванням.
Разом з тим показово, що жодна з політичних сил не закріпила відповідні ініціативи у своїх програмах та не звернула увагу на той факт, що положення діючого закону про вибори суперечать статтям 24 та 38 Конституції України. Наприклад, у тексті коаліційної угоди між БЮТ та НУНС мова йде лише про збільшення прохідного бар’єру до 5%, інші політичні сили лише обмежилися заявами своїх представників для ЗМІ.
Таким чином, дана проблема здебільшого носила передвиборчий характер, тому розраховувати на кардинальні зміни у найближчий час не варто. Крім того, для консервації нинішнього стану існує ряд об’єктивних причин.
По-перше, діюча виборча система дає змогу політичним силам різного ідеологічного спрямування монопольно формувати персональний склад Верховної Ради. При цьому відбувається це в основному за допомогою кулуарних методів, а з’їзди партій або блоків голосують за вже складений заздалегідь список. Це суттєво обмежує внутрішньопартійну демократію та фактично нівелює вплив громадськості на процеси висунення кандидатів в народні депутати.
По-друге, у нинішній ситуації визначальною є роль партійного керівництва, яке повністю контролює процес складання списків, надаючи при цьому перевагу або фінансово потужним кандидатам (як правило представникам фінансово-промислових груп), або кандидатам, лояльним до заявлених керівництвом політико-економічних цілей. В результаті партійне керівництво отримує у Верховній Раді достатньо монолітну фракцію, яка у разі запровадження дієвого імперативного мандату фактично перетворюється на ефективну «машину» для голосування, лобіювання тих чи інших інтересів тощо.
Отже, в цілому політичний істеблішмент зацікавлений у подальшому відстороненні громадськості від процесів прийняття рішень через збереження діючої системи виборів до Верховної Ради. Очікувати ж на зміну виборчої моделі можна лише за умови нових дострокових виборів, коли одна або дві політичні сили можуть спробувати кардинально змінити правила гри та ініціюють кардинальну зміну виборчої системи. На сьогодні ж головними завданнями для Верховної Ради залишаються питання формування парламентської коаліції, обрання спікера, внесення змін до державного бюджету, а також прийняття цілого пакету першочергових законопроектів, частина з яких лобіює інтереси вітчизняних фінансово-промислових груп.