РИЗИКИ «ПОМАРАНЧЕВОЇ» КОАЛІЦІЇ

Ігор Рейтерович

Останні домовленості між БЮТ та НУНС, які отримали офіційне підтвердження, свідчать про вихід коаліційного процесу на фінішну пряму. У випадку його позитивного завершення у Верховній Раді буде створено демократичну коаліцію у складі двох вищеназваних політичних сил.
Разом з тим, існування новоствореної коаліції залежить від ряду ризиків політичного та соціально-економічного характеру, які в перспективі можуть вплинути на її стабільне та довготривале функціонування.
По-перше, мова йде про чисельність депутатського складу парламентської коаліції, що вимагає від депутатів БЮТ та НУНС постійної присутності у парламенті під час сесійних засідань. Враховуючи той факт, що і в БЮТ, і в НУНС переважна частина депутатів має бізнесові інтереси, які вимагають перебування на підприємствах, переговорах за кордоном тощо, а приєднання до коаліції нових політичних сил поки що малоймовірне, процедура результативних голосувань ставиться під сумнів. У свою чергу заплановані зміни до регламенту Верховної Ради, а також наявність потужної фракції опозиційної Партії регіонів унеможливлять традицію голосування чужими картками. Виходячи з цього, новостворена парламентська коаліція змушена буде:
- проводити ситуативні голосування, домовляючись з іншими фракціями парламенту або окремими депутатами (що вимагає поступок при прийнятті ряду законопроектів);
- у разі запровадження дієвого імперативного мандату – організовувати раз або два на тиждень результативні голосування (можливо, пакетом), збираючи фракції БЮТ та НУНС у повному складі. Це переводить Верховну Раду у «кризовий» режим роботи («ручне управління»), адже подібні голосування будуть вимагати присутності у сесійній залі Прем’єр-міністра, Президента.
По-друге, посада спікера. Призначення на цю посаду В.Кириленка спровокує ситуацію «сильний Прем’єр-міністр – слабкий голова Верховної Ради». У подібній ситуації система стримувань та противаг, у якій активну роль відіграє Президент, втрачає актуальність, навіть у випадку прийняття нової редакції закону про Кабінет Міністрів. До того ж, необхідно враховувати той факт, що проти кандидатури В.Кириленка виступають ряд знакових осіб НУНС.
По-третє, попри розроблену програму діяльності коаліції, де виписані кроки політичних сил у внутрішній та зовнішній політиці, ряд принципових питань до сих пір носять дискусійний характер і можуть спровокувати внутрішньофракційну кризу (зокрема, мова йде про імперативний мандат). Крім того, прийнятий документ не є остаточним і може зазнати суттєвих змін, що ускладнить роботу коаліції.
По-четверте, потрібно враховувати фактор Президента. Проблема полягає у тому, що позиція В.Ющенка з ряду питань не збігається з позицією НУНС. Відповідно Прем’єр-міністру буде необхідно домовлятися не лише з двома фракціями, а враховувати позицію глави держави, який має дієвий інструмент впливу на політику уряду у вигляді права вето на законопроекти. Подібна трикутна конструкція може спровокувати затягування розгляду першочергових соціально-економічних законопроектів, адже Президент неодноразово вказував на необхідність врахування його соціальних та інших ініціатив.
По-п’яте, існують суттєві протиріччя між бізнесовим крилом НУНС та БЮТ, зокрема щодо радикальних кроків у сфері соціальної політики. При цьому не потрібно забувати про конфліктні особистісні відносини ряду лідерів партій, які входять до НУНС, з лідером БЮТ.
По-шосте, суттєвим дестабілізуючим фактором для коаліції є підготовка до президентських та наступних парламентських виборів, особливо з огляду на те, що НУНС та БЮТ діють на одному електоральному полі. Відповідно кожна з цих політичних сил буде намагатися приписати виключно собі вдалі соціально-економічні ініціативи та перекласти на союзників прорахунки у внутрішній політиці.
Таким чином, діяльність «помаранчевої» коаліції та сформованого Кабінету Міністрів буде відбуватися на фоні кулуарної боротьби різних груп впливу НУНС та БЮТ, а також активному втручанні у цей процес Секретаріату Президента. У даному контексті показовими будуть перші парламентські тижні, які повинні відповісти на питання спроможності коаліції займатися ефективною законотворчою діяльністю.