середа, 9 грудня 2015 р.

Конструктиви аналізу програм політичних партій в публічній політиці

Білик М.А., Кушнаренко І. В.,
Ляшук Т.В., Переверзева О. С., Подгалая Ю.О., Фартушна О.С., Чернявський О. С., ІІ курс, група ППУ
Науковий керівник –
к.е.н., доц. кафедри політичної аналітики Акіліна О.В. 

 


Основою дисципліни «Конструювання політичних відносин в публічній політиці», що вивчається слухачами спеціальності «Публічна політика і управління» НАДУ, є соціоінженерний підхід, який все більше використовується в політичній практиці. Одним з його різновидів, який найбільш затребуваний в демократичному суспільстві, є політико-інженерна діяльність. Останній, на сьогодні, присвячено дуже незначну увагу фахівців. Власне, під подібною політико-інженерною діяльністю розуміють організаційно-технологічну функцію соціології політики, основним призначенням якої є трансформація знань, отриманих при вивченні соціальних та політичних процесів, у рішення і програми з управління ними. Такий підхід є безумовно виправданим.

Виділяють наступні складові політико-інженерної діяльності: політичний аналіз інформації про політичний ринок; діагностика, експертиза політичної ситуації (іноді ці перші два етапи об’єднують); розробка проектів, програм; підготовка, конструювання політичних технологій та політичне консультування. Особливо важливим є програмний етап, оскільки він дає можливість вибудувати стратегії соціального процесу. Цей етап політико-інженерної діяльності безпосередньо спрямований на формування різноманітних засобів, методів, технологій впливу на політичний ринок, його регулювання. Найбільш масштабні акції у цьому плані оформлюються у вигляді спеціальних проектів і програм.

Програма партії – це той документ, з яким повинна знайомитися більшість виборців і який, поряд з деякими іншими чинниками, здійснює безпосередній вплив на прийняття виборцями найважливішого для партії рішення – віддати чи не віддавати за неї свої голоси. В основній програмі партії визначаються ідеологічні засади політичної партії та ставлення до загальнолюдських цінностей, які вона вважає своїми пріоритетними завданнями для впровадження в життя. У цій програмі також закріплюються стратегічні і тактичні завдання партії та шляхи їх вирішення. Визначені в програмі партії основні завдання знаходять розвиток у передвиборній програмі партії. Сама передвиборна програма має поєднати стратегічні й тактичні цілі політичної партії з інтересами та очікуваннями громадян щодо розвитку суспільства та окремих регіонів.

Слід зазначити, що в Україні передвиборні програми політичних партій не відрізняються комплексним охопленням основних складових суспільного розвитку, виразністю і визначеністю стратегій в рамках кожної такої складової, відповідністю змісту програми інтересам та очікуванням виборців, а також конкретністю запропонованих механізмів щодо реалізації основних положень партійних програм. В означеному,  мова йде про недостатню якість передвиборних програм і складові, що впливають на цю якість. До них слід віднести, перш за все, пасивність громадськості, її слабкий вплив на політичні процеси та безвідповідальність партій перед виборцями за виконання передвиборних програм.

У зв’язку з цим постає нагальна потреба у впровадженні підходів щодо залучення громадськості до процесу розробки, аналізу, оцінки партійних програм та моніторингу їх дотримання і виконання. Саме тому, слухачами спеціальності «Публічна політика і управління»  ІІ курсу денної форми навчання НАДУ, під керівництвом к.е.н., доц. кафедри політичної аналітики і прогнозування Акіліної О.В., було проведено дослідження основних та передвиборних програм партій за станом на 2014 рік (цьогорічні передвиборчі програми місцевих виборів нами було визнано малоінформаційними). Дослідниками було поставлене завдання започаткувати проведення публічних обговорень щодо партійних програм, ролі та місця політичних партій в громадянському суспільстві та підвищення обізнаності громадськості щодо основних пріоритетів, задекларованих у програмах політичних партій. Дослідження партійних програм передбачало використання Методики аналізу, моніторингу та оцінки програм політичних партій, яка розроблена Міжнародним центром перспективних досліджень [1].

Революція «Гідності» не справила великого впливу на способи творення політичних партій та їх типологію. Політична складова Майдану була слабкою і не відповідала на ті виклики, які постали перед політичною системою України. Лідери  опозиції, замість бути провідниками – пристосовувались, а громадський сектор не зміг виділити зі свого середовища нових політичних лідерів, створити масовий рух, на основі якого постала б нова організована політична сила. Тому нині маємо лідерські, корпоративні, під вибори створені й вочевидь нестійкі політичні організації. Навіть політична сила «Самопоміч» не є під цим оглядом якоюсь по-справжньому новою організацією, хоча люди в ній нові й велика їх частина –  прогресивні. Формально до нових можна також віднести «Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок» (рештки колишньої партії влади, яка намагається грати роль опозиції), «Правий сектор»; до старих – ВО «Батьківщина», «Радикальна партія О.Ляшка», ВО «Свобода», «Громадянська позиція».

Аналіз передвиборчої програми партії «Батьківщина» був проведений Кушнаренко Іриною Володимирівною [1; 2-6].  Починаючи працювати над роботою, дослідниця скористалася інформацією представленою на офіційному сайті цієї політичної сили та сайті її Київської обласної організації, і відразу  відзначила, що передвиборча програма 2014 р. є тотожною з основною (далі Програма), на відміну від територіального представництва (на сайті обласної ланки розміщена інша програма, далі Програма 2).

На перший погляд слід відзначити зміни: позиція партії видається більш чіткішою та конкретнішою, не такою популістичною, порівнюючи з передвиборчою програмою 2012 року, а також майже в повній мірі відповідає запиту суспільства – закінчення воєнних дій на Сході, стабілізація економіки, децентралізація влади. Але, на думку дослідниці, навіть ці чітко сформовані стратегії не були в повній мірі розкриті.

Аналізуючи позицію щодо формування державної влади, важко сказати, що партія відстоює унітарний устрій України, лише з контексту прослідковується ідея «Збереження єдності, миру», тоді як в Програмі 2 ця позиція більш чітка, оскільки  «Партія виступає за об’єднання громадян України в єдину українську політичну націю, за державну та внутрішньосуспільну солідарність громадян». Не можливо також визначити і якою бачить «Батьківщина» форму організації влади, відсутнє й бачення гармонізації державного та корпоративного управління. До позитивних характеристик програми слід віднести відстоювання позиції щодо проведення виборів за пропорційною системою з відкритими списками. Зокрема, більш чітко сформовано бачення  демократизації суспільних відносин – показано механізм контролю за владою, що передбачає законодавче закріплення надання Громадським радам  права блокуючого голосу; створення кваліфікаційних комісій з контролю за діяльністю суддів та правоохоронних органів за участю громадянського суспільства, прийняття закону про прозорість фінансування партій. Більш розгорнуто сформовано й статус опозиції, який теж пропонується закріпити законодавчо, хоча й не окреслено умов її діяльності. Водночас, відношення до свободи слова не представлено, якщо в Програмі 2 чітко визначено «Протидіяти монополізації засобів масової інформації», то в Програмі про незалежність ЗМІ не згадується.

Стосовно верховенства права, політична сила повністю прислухалася до настроїв суспільства й виділила «Перемогу справедливості» в один із окремих пунктів. Так «Батьківщина» поряд з проведенням люстрації, підвищення відповідальності, кваліфікаційними комісіями, пропонує залучити громадян до проведення правосуддя, шляхом створення суду присяжних та надання права територіальним громадам самим обирати місцевих «служителів Феміди».

Децентралізація та незалежність місцевих громад віднайшли у програмі також  своє відображення. І тут чітко прослідковується адаптація українського законодавства до законодавства розвинених європейських держав. Так, реформування місцевого самоврядування, розширення фінансової самостійності громад та їх об’єднання на добровільних засадах , забезпечення відкритості влади шляхом впровадження системи «Е-Уряду», ліквідації місцевих адміністрацій       та формування муніципальної міліції, може стати реальним кроком у прагненні «Домогтися повноправного членства в ЄС».

Партія позиціонує себе як представник «середнього класу», то ж соціально-економічні перетворення мають стати одним  з пріоритетів її діяльності. Підтримка підприємницької ініціативи громадян, зменшення корупційної складової в отриманні дозволів за рахунок введення системи електронної звітності, зменшення податкового тиску та кількості контрольно-ревізійних органів, детінізація доходів безумовно вплине на розвиток малого бізнесу. Але ринкова економіка не можлива без конкуренції, а розвиток власної економіки  без захисту національного виробника – тож розвиток  агропромислового комплексу є основною стратегією розвитку економіки. Механізми «збільшення виробництва конкурентоспроможної продукції і послуг  як на великих підприємствах, так і через найефективніші форми малого й середнього бізнесу, як це є у передових країнах… Захист вітчизняного виробника», краще розкрито в Програмі 2. Недостатньо розкрита й стратегія соціального захисту. «Введення податку на розкіш для юридичних осіб…, ліквідація диспропорцій при призначенні пенсій різним категоріям», законодавча гарантія реалізації прав громадян з інвалідністю та гарантія першого робочого місця для молоді, ці заходи не є «переконливими» для подолання зубожіння населення. А ідея, «ми зробимо все можливе, щоб змусити олігархів сплачувати податки в повному обсязі в Україні і перекрити офшори для виведення грошей з нашої економіки», взагалі видається популізмом. Відсутні й бачення шляхів надання рівних можливостей для отримання якісних і доступних послуг у сфері охорони здоров’я, освіти, транспорту, житла тощо.

У сфері національної безпеки визначено головне джерело загрози – Російська Федерація та не враховані інші виклики. А для зміцнення національної безпеки передбачається забезпечити комплектацію війська та зростання професіоналізму армії (щоправда не визначено джерела фінансування), «запуск на повну потужність оборонної промисловості», реформувати військо відповідно стандартів НАТО, продовжити співпрацю з іншими державами щодо створення спільних батальйонів та проведення навчань.

З розвитком економіки, посиленням територіальних громад та обороноздатності країни партія не передбачила розвитку не менш важливої сфери – духовно культурної. Відсутнє бачення гармонізації міжнаціональних та міжконфесійних відносин, забезпечення входження України в світовий інформаційний простір, не передбачено доступ до культурних та наукових надбань, розвиток духовних цінностей. Підкреслимо, що всі ці характеристик були гідно представлені в Програмі 2.

Тож, підбиваючи підсумки, слід акцентувати увагу на тому, що не дивлячись на те, що основні положення Програми чітко визначені та зрозумілі пересічному громадянину, вони не в повній мірі відповідають суспільним інтересам, охоплюючи їх частково, але виокремлюють найбільш актуальні проблеми. Інколи розмиті і нечітко окреслені механізми реалізації окремих положень програми. Як недолік слід виділити й невизначеність часових рамок  виконання задекларованих пунктів програми.

Передвиборчу та основну програми політичної партії «Всеукраїнське об’єднання Свобода» досліджувала Ляшук Тетяна Володимирівна [1; 2; 7].  На думку дослідниці, їх можна назвати доволі змістовними, такими, що містять багато положень, які скоріше відповідають тактичним завданням, а не стратегічному плану реалізації політичного курсу партії.

Передвиборча програма під назвою «Українська Перемога. Програма докорінних перетворень» поділена на чотири тематичних блоки, в яких порушуються найактуальніші для українського сьогодення питання політичного, правового, економічного, соціального, культурного характеру, зокрема артикулюються такі найбільш очікувані запити суспільства як проведення люстрації, розширення повноважень місцевих громад, впровадження реформ, подолання соціально-економічної кризи, забезпечення обороноздатності країни та вирішення військового конфлікту та інші.

Зупинимось на окремих «особливих» позиціях програми партії. В програмі чітко визначаються зовнішньополітичні установки, а саме: «Визначити європейський україноцентризм стратегічним курсом Держави. Спрямувати зовнішньополітичні зусилля на побудову тісної політико-економічної співдружності з країнами Балто-Чорноморської осі.». Озвучується вже стале бажання українців щодо безвізового режиму з ЄС, разом з тим пропонується введення візового режиму з РФ та «припинення дипломатичних відносини з Росією до часу припинення її агресії проти України та виплати компенсацій». Підтримується політика України щодо співпраці з іншими країнами, окрім РФ, у безпековій та військово-технічній сферах (вступ України до НАТО, укладання договору з США про військово-технічну допомогу). Також пропонується введення нової концепції обороноздатності держави, побудова ЗСУ за швейцарським зразком, створення загонів територіальної оборони, запровадження загального військового вишколу громадян, визначаються джерела та обсяги фінансування ЗСУ, забезпечуються високі соціальні гарантії для учасників АТО тощо.

В передвиборчій програмі лише пропонується «створити власний замкнутий ядерний цикл», а вже в основній можна знайти це положення більш розширеним. Так, пропонується «побудувати державну інфраструктуру, необхідну для зберігання та утилізації відпрацьованого ядерного палива», і далі прямо зазначається: «Відновити ядерний статус України у зв'язку з порушеннями Будапештського меморандуму Росією… Відновити тактичний ракетно-ядерний арсенал держави. Звернутися до США та Великої Британії по сприяння та допомогу в ядерній програмі України.».

Окрему увагу в програмі приділено питанням націоналістичного характеру. Зокрема, пропонується введення в паспорті громадянина України графи про національність, яка визначатиметься згідно із «Свідоцтвом про народження». Зміст даної тези розвивається в інших положеннях: «Винести на всенародне обговорення проект Закону про пропорційне представництво в органах виконавчої влади українців та представників національних меншин», «Зобов'язати кандидатів на всі виборні посади вказувати в офіційних біографіях національну приналежність». Доцільність подібних нововведень не обґрунтовується, проте, враховуючи протиросійські, антибільшовицькі позиції ВО «Свобода» можна припустити, що зазначені програмні положення спрямовані на витіснення від владних кіл проросійських політиків та представників великого бізнесу російського походження. Також пропонується ввести кримінальну відповідальність за будь-які прояви українофобії (водночас не роз’яснюється поняття «українофобія» та її прояви).

Подібні положення, на думку дослідниці, не зовсім відповідають європейським демократичним цінностям, оскільки певною мірою спрямовані на ідентичність українців в системі «свій - чужий» саме за етнічною ознакою, створення переваг для титульної нації, що за несприятливих умов може призвести до звуження прав національних меншин. Натомість, усталеною в європейських країнах є політика, спрямована на розвиток політичної нації, при проведенні якої поняття «громадянство» та «національність» майже ототожнюються. В документі особлива увага надається мовному питанню, відновленню історичної справедливості, розвитку науки, освіти та підтримки українських традицій в націоналістичному напрямку.

Варто зазначити, що загалом програмні положення ВО «Свобода» цілком прямо відображають її політичні уподобання та відповідають ідеологічному спрямуванню партії. Програмні тези орієнтовані на вже сформований електорат партії, можуть сприяти залученню до лав прихильників партії радикально та націоналістично налаштованого прошарку населення. Разом з тим, деякі позиції програми можна вважати суперечливими та такими, що певною мірою не відповідають суспільній моралі українського суспільства та загальнолюдським цінностям європейської спільноти.

Оцінку програми партії «Громадянська позиція (Анатолія Гриценка)» здійснив Білик Максим Анатолійович [1; 2; 8; 9].  На його думку програма цієї партії є не зовсім вдалою. Оскільки, не враховані політичні ризики стосовно цілей і задач. Основна програма партії не зорієнтована  на вимоги й очікування виборців. Передвиборна програма має більший ступінь виразності стратегічного курсу, але тяжіє до авторитарного режиму, тобто формує патерналізм, що в свою чергу не відповідає закликам і вимогам демократичної країни.

Механізми реалізації пріоритетів програми партії мають незначну ступінь конкретизації, оскільки згадка про засоби, ресурси, терміни майже відсутня і не чітко сформульована.

Отже, програма партії «Громадянська позиція» не використала всю потужність політичної технології: по-перше, відсутня технологія маніпулювання (вплив на електорат); по-друге, не задіяна адміністративна технологія (контроль піар акції); по-третє, не має міфу про партію (позитивний сюжет партії для виборців).

Дослідник  пропонує використати екстраполяцію для прогнозування тенденцій, які складаються в процесі реального життя і застосувати сценарний метод для досягнення цілей, задач програми партії.

Аналіз передвиборчої програми партії «Народний фронт» був проведений Подгалою Юлією Олегівною [1; 2; 10].  На її думку, програма цієї партії структурована за  розділами (політика, економіка, енергетика, соціальний захист та гуманітарний розвиток). У ній чітко виражені основні функції партійної програми: рекламна, функція відмежування, агітаційна, легітимаційна та дещо слабше представлена інтеграційна функція. Програма чітко встановлює головну мету – європейська Україна та головним інструментом досягнення цієї мети партія вважає системні реформи, передбачені Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Програма написана лаконічно, дохідливо, чітко вказані основні напрями діяльності політичної партії, що охоплюють інтереси переважної частини електорату. Проголошено, що Україна стане одним із прикладів успішної трансформації на пострадянському просторі, а також увійде за 20 років до першої двадцятки країн за Індексом людського розвитку. Запропоновані у програмі перетворення – основа реалізації цієї стратегії.

У програмі запропоновано розвиток у політико-правовій сфері суспільства: головними пріоритетами реформ у державно-правовій сфері партія вважає наближення України до європейських стандартів урядування, суттєве обмеження корупції, децентралізацію та розвиток місцевого самоврядування. У програмі зазначено наміри оновлення антикорупційного законодавства, провадження судової реформи (судове очищення та «перезавантаження»). Висловлені досить передові для 2014 року ідеї залучення громадськості до процесу антикорупційного моніторингу, демократичного цивільного контролю, запровадження електронного урядування та перехід до надання адміністративних послуг усюди, де це можливо, за принципом «єдиного вікна», розширення можливості контролю Парламенту та суспільства за діяльністю правоохоронних органів, у т. ч. –  можливості впливу на кадрові призначення, особливо керівників місцевого рівня.

 Це цілком відповідає запитам сучасного українського суспільства та в подальшому основні ідеї партії було реалізовано у Стратегії сталого розвитку «Україна-2020», затвердженої указом  Президента України від 12 січня 2015 року № 5/2015.

Партія виступає за продовження реформи політичної системи України, спрямованої на створення надійних запобіжників проти будь-яких спроб узурпації державної влади, намагань щодо порушень основоположного демократичного принципу її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Особливо чітко та вдало представлено розвиток соціально-економічної сфери. Проголошено середній клас як основу соціальної структури країни і вказано шляхи досягнення цього постулату: демонополізацію економіки, розширення свободи підприємницької діяльності, скорочення функцій адміністративного регулювання економіки тощо.

Не обділено увагою і мовне питання, що останнім часом було під прицілом громадськості. Партія сприятиме поширенню використання державної мови в інформаційному, освітньому, культурному просторах, у побуті і суспільних комунікаціях, проте є прагнення це зробити не шовіністичним шляхом, а з урахуванням інтересів національних меншин: усі національні мови мають перебувати під державним захистом.

Особливістю програми можна вважати приділення значної уваги розвитку енергетики. Україна протягом своєї нової історії була втягнута у російсько-українські газові конфлікти, перший з яких  вибухнув 20 лютого 1993 року, коли глава Газпрому Рем Вяхірєв пообіцяв припинити постачання газу в Україну в зв’язку з заборгованістю по оплаті. Найбільш резонансні  газові конфлікти 2005-2006, 2008-2009 років та газова війна 2013-2014 років змушують громадськість якомога більше уваги приділяти  реформуванню енергетичної галузі, що має буде відбуватися за такими головними напрямками: диверсифікація як самих енергоносіїв, так і шляхів їх постачання, приведення енергетичного сектора у відповідність до вимог Договору про створення Енергетичного співтовариства (включно з III Енергетичним пакетом ЄС); реалізація довгострокової державної програми підвищення енергоефективності, що дасть істотне зменшення потреб економіки в імпорті енергоресурсів.

Недоліки програми: не приділено уваги міжконфесійним відносинам, активізації духовних цінностей у житті суспільства, не згадано питання відродження територій, що зазнали забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС, не виокремлено земельне питання, та не вказано термінів реалізації визначених у програмі пріоритетів. Не зважаючи на це, можна стверджувати, що програма цілком зрозуміла для пересічного українця, відображає настрої населення та  відповідає сучасним запитам суспільства у геополітичній, економічній та соціокультурній сферах. Позитивним є те, що у ній запропоновані механізми реалізації  визначених пріоритетів і відсутні популістські сентенції.

Незважаючи на позитивне висвітлення дослідницею  програми  партії «Народний фронт», на думку Акіліної О.В., слід зазначити, що ця партія не уникла  таких «програмних хвороб» сьогодення, як ситуативність, корпоративність, старі стереотипи поведінки, що виливаються у зверхність, закритість і небажання ламати систему. Наявність «нових обличь» у одній з двох найбільших партіях коаліції дещо змінює її настанови і політичний курс. З молодими політиками пов’язані антиолігархічні кроки парламенту та Президента, але про це немає жодної згадки в партійній програмі, тому можна вважати, що ці кроки є вимушеними – такими, що відбуваються під тиском політичної ситуації й громадянського суспільства. Тобто, олігархічні зв’язки не втрачені, залежність зберігається.

Переверзева Ольга Сергіївна звертає увагу, що деякі партії навіть у своїх передвиборчих програмах не обіцяють гармонійного багатостороннього розвитку країни, що може забезпечити сталий розвиток, але в окремих випадках вони спромоглися чітко сформулювати декілька істотних проблем реалізації й дотримання прав і свобод в Україні.

Програми, переважно, містять беззмістовні гасла щодо визначення ключових проблем. Жодна політична партія не спромоглася на чітке формулювання кроків покращення ситуації в сфері прав людини та основних свобод. Дослідниця намагається дати відповідь на питання як оцінювати опозиційні партії. Чи необхідно створювати окрему методику та окремі критерії для оцінювання їх діяльності. Адже опозиційна партія має суттєво менше важелів та можливостей для реалізації власної передвиборної програми, а отже заздалегідь має програшні позиції у порівнянні з політичними партіями, що знаходяться при владі. Ці та інші питання зводяться до проблеми, яку повинна розв’язати політична наука: як оцінювати діяльність політичних партій – одну відносно іншої, враховуючи поточний стан партійної системи в Україні, або ж відносно певного абстрактного еталону – адже мета моніторингу не лише в одержанні оцінки, але і у формуванні суспільства та самих політичних партій. Відповідь на це питання не може бути однозначною.

На основі вивчення і моніторингу критеріїв  ієрархічної системи якісного аналізу партійної програми, показників виразності стратегічного курсу, показників рівня конкретизації запропонованих програм і шляхів, механізмів реалізації програми політичної партії «Опозиційний блок»  [1; 2] Переверзева Ольга Сергіївна робить наступні висновки. Програма партії має більш «фасадне», «лозунгове значення» через недостатню конкретизацію механізмів її реалізації. Не зазначено критерії й джерела реалізації пріоритетів. Відповідність основної програми передвиборчій майже 100% (передвиборча – детальніша). Порівняння із програмою Уряду не проводилося. В програмі партії яскрава виражена рекламна функція. Відмежувальна функція проходить крізь всю програму. Зазначені основні положення: «мир», «відродження», «відновлення територій» та спрямування на соціальний захист, гарантії громадян. Достатньо змістовно викладені всі інші складові програми. Зроблений акцент на позицію «верховенства права», особливо ціннісним здається теза: «Повноцінна реалізація прав та свобод людини і громадянина незалежно від регіону проживання, віри, мови спілкування, світогляду, забезпечення стабільного економічного, суспільно-політичного розвитку України – основна мета реформування Основного Закону», також програма передбачає економічні перетворення, соціальний захист. Загальна оцінка програми згідно використаної Методики, на думку дослідниці, тверда четвірка.

Отже, продовжує дослідниця, необхідно зазначити загальну відірваність більшості політиків та їхніх політтехнологів від реалій українського життя та практичне не розуміння перспектив розвитку країни. З іншого боку, як можна побачити з рейтингів політичних партій і блоків, зміст їхніх програм не надто впливає на українського виборця. У зв’язку з цим постає нагальна потреба у впровадженні підходів щодо залучення громадськості до процесу розробки, аналізу, оцінки партійних програм та їх моніторингу. Ефективним механізмом у реалізації зазначених підходів мають стати публічні дебати з залученням представників влади, бізнесу, громадських організацій, політичних партій тощо.

До вищенаведеного Акіліна О.В. вважає за необхідне додати, що у кадровому, фінансовому та ідейному відношенні партія «Опозиційний блок» є спадкоємицею «Партії регіонів», а відтак, зберігає (але намагається приховати) проросійську орієнтацію, чим приваблює свій електорат. «Опозиційний блок» має шанс подолати свою нинішню слабкість і непевність та консолідуватися навкруг простих, але сильних ідей виживання та економічного інтересу.

Під час Майдану відбулося безпосереднє виникнення партій на основі формалізованих та неформалізованих структур громадянського суспільства – зокрема, так виникла партія «Правий сектор». Нагадаємо, що Національно-визвольний рух «Пра́вий се́ктор» українська політична партія та громадська націоналістична організація. Виникла як громадський рух, що об’єднав активістів українських радикальних організацій, здебільшого націоналістичних та крайніх правих. Партія «Правий сектор» брала участь у парламентських виборах 26 жовтня 2014 р., за результатами яких отримала 2,5 %. За словами офіційних представників партії «це не програшний варіант, наші виборці це сотні тисяч українців, свідомих, патріотичних і активних». Чернявський Олександр Сергійович спробував проаналізувати передвиборчу програму партії та знайти суттєві відмінності її з загальною програмою відповідно до вищезгаданої Методики [1; 2; 11]. В передвиборній програмі представлена більшість складових суспільного розвитку: політико-правова; соціально-економічна; сфера національної безпеки та міжнародного співробітництва; духовно-культурна сфера.

За результатами аналізу найбільше уваги приділено сфері національної безпеки та духовно-культурній, частково політико-правовій, а от соціально-економічна складова потребує конкретизації та актуалізації щодо відповідних механізмів досягнення поставлених цілей. Наприклад, соціальна сфера переважно акцентована на соціальному захисті військовослужбовців та їх сімей, економічна складова є чи не найслабкішою ланкою програми. Загальні гасла на кшталт, залучення інвестицій, створення робочих місць, розвиток інфраструктури, зменшення податкового тиску не мають ґрунтовного механізму імплементації даних цілей щодо реальності, не зрозуміло за рахунок чого можна буде досягти поставлених задач. Певний сумнів викликає ідея демократизації суспільства, оскільки заявлене розширення повноважень місцевого самоврядування та легалізація зброї і контроль за діяльність влади з боку громадськості не зможе в повній мірі забезпечить демократизацію суспільства, яка наразі так необхідна нашій країні. Щодо розбіжності передвиборної програми та програми партії також є певні зауваження. Наприклад, не зрозуміло чому в загальній програмі чітко наголошено на позаблоковому статусі України, також підкреслюється, що її членство в європейських та світових структурах, у партнерстві в рамках НАТО, СНД, ЄЕП, ЄС тощо, є небезпечною і згубною для України політикою, тоді як в передвиборній програмі заявлено про взаємодію України з НАТО та іншими структурами міжнародної безпеки з метою запобігання зовнішнім загрозам. Не роз’яснено як партія намагатиметься протистояти суб’єктивним інтеграційним та глобалізаційним процесам, як можна самотужки досягти позитивного європейського досвіду в галузі освіти та науки, охорони здоров`я, не впроваджуючи їх стандарти, не приводячи вітчизняне законодавство у відповідність з міжнародним. Проте, чітко та змістовно розкриті питання національної безпеки та духовно-культурної сфери.

За функціональним аналізом програми в ній переважають функції ідентифікації, за допомогою яких вона відмежовується від інших, та агітації. Програма, з одного боку, підкреслює переваги над іншими партіями, а з іншого створює базу для формулювання та конкретизації політичних вимог партії, її організації і первинних осередків, для розгортання агітаційно-пропагандистської діяльності.

Якщо перейти до моніторингу виконання програм, варто зауважити, що діяльність політичної партії є активною, вона має значний вплив на суспільство та владу. Партія активно використовує інтернет для висвітлення своєї діяльності, переважно у соціальних мережах. Було проведено багато мітингів, акцій, зборів, конференцій, за результатами, яких державною владою було враховане бажання активістів та прийняті конкретні заходи реагування на суспільні виклики. Слід зазначити, що означене стосувалось переважно національної безпеки та духовно-культурної сфери.

Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що політична партія «Правий сектор» допоки є більш громадською націоналістичною організацією, національно визвольним рухом  і знаходиться на шляху формування. В якості рекомендації для подальшої розбудови партії, на думку дослідника, необхідно залучити фахівців відповідного спрямування, а в партійній програмі приділити більше уваги соціальній та економічній сфері, удосконалити правові аспекти державотворення, сконцентрувати увагу на загальнонаціональних пріоритетах.

Політична партія «5.10» – молода партія, заснована в 2014-му році Генадієм Балашовим. До того часу, це було громадське об’єднання. Теоретично могла би бути цікавою як партія економістів-лібералів, але реально не має за собою організації та виконавчого апарату. Наразі нічим себе не проявила, окрім харизматичної поведінки свого лідера. Проте, ця партія зацікавила Фартушну Ольгу Станіславівну, яка обрала її програму обєктом свого дослідження [1; 2; 12].

Аналіз основної програми партії та програми, з якою партія йшла на вибори до Верховної Ради України засвідчує їх ідентичність. Основними засадами програм є податкові, економічні та соціальні зміни. Особливий акцент робиться на податковій реформі. Зокрема, пропонується кардинальне зниження податків та зміна принців оподаткування в Україні, скасування всієї існуючої податкової системи. Натомість передбачається введення двох податків: 5% з продажу і 10% соціального податку. Норма заснована на економічній  теорії, так званій кривій Лафера співвідношення ставки податків до економічного зростання країн. Згідно із цією теорією, зниження податкових ставок, зазвичай, призводить до збільшення надходжень до бюджету. Отже, чим нижча ставка, тим вищими є фіскальні збори. Окрім того, ця економічна теорія, засвідчує, що низькі податкові ставки дають змогу бізнесу вийти із тіні. Економічний досвід країн США, Чилі та багатьох інших економічно розвинених країн свідчить, що дане твердження правильне, практика її втілення дає реальне збільшення надходжень до держбюджету. З іншого боку, це сприяє зменшенню тіньового бізнесу. Проте, на шляху реалізації реформи в країнах критично швидко зростає зовнішній борг. За кривою Лафера це тимчасове зростання, з часом зниження податків дасть прибуток і заборгованість можна буде погасити. Але ні постійна, ні передвиборча програма партії «5.10» не передбачає шляхів вирішення проблеми збільшення, і без того, великого зовнішнього державного боргу.

Наступним примітним акцентом програми є низка економічних змін: вільне «ходіння валют», скасування дозвільної системи, проходження товарів через митницю без обмеження, відкриття економічних кордонів, повне припинення державного регулювання у сфері кредитування, свобода комерційної банківської системи.

За експертними оцінками в Україні 48% тіньової економіки. Тут важливо зазначити, що за всі роки незалежності влада змушувала бізнес працювати в тіні. Декларується зазначений перелік змін, як наслідок, що призведе до приходу інвесторів, капіталів та пожвавлення бізнесу. Але, якщо оцінювати ситуацію реально, то необхідно зазначити, що потенційні інвестори спочатку подивляться, чи дійсно умови для бізнесу стали привабливіші, і почнуть вкладати гроші тільки тоді, коли повірять, що завтра вони не зміняться знову. А, отже, бізнес загнаний в тінь не буде поспішати показувати реальні доходи, а інвестори – вкладати ресурси.

Вимальовується неприємний прогноз величезного дефіциту бюджету, а як наслідок, економіка країни зруйнується. Проте, у випадку, якщо реформа «5.10» буде імплементована за кілька років, то, можливо, економіка країни і не зруйнується. В програмі ж партії про терміни та строки впровадження змін не йдеться. Також варто зазначити низку соціальних змін, вказаних в програмі партії «5.10»: перехід на контрактну армію, платну медицину, платну освіту з адресною підтримкою малозабезпечених верств населення.

В цілому, програма партії є дієвою та спирається на обґрунтовану, перевірену досвідом інших країн, економічну теорію. Але аналізуючи окремі норми видно, що терміни та час імплементації не визначено. Крім того, реалізація даної програми в довгострокові терміни створить значний дефіцит бюджету, який в сучасних економічних умовах, та під час ведення неоголошеної війни на Сході України, неможливо компенсувати. Втілення запропонованих змін в короткі терміни, в ситуації повної недовіри до влади, є наздвичайно проблематичним. А отже, такі зміни економіка держави не витримає.

Висновок. Проведене нами дослідження показало, що програмні конструкції так званих нових партії, практично нічим не відрізняються від старих. І головним чином це пов’язано з тим, що ці партії є об’єднаннями людей, що вирішили йти у владу або прагнуть лишитися при владі, згуртувавшись навколо якогось, більш або менш харизматичного,  але обов’язково перспективного лідера. Такі партії уособлюють вчорашній день нашої політики. Але партії старого типу почнуть занепадати не раніше, ніж з’явиться потужний політичний рух знизу на нових принципах. Ми поділяємо погляд, що час чистих ідеологій минув. Але об’єднуватись треба навкруг чітко і предметно (а не у вигляді гасел) сформульованої, ціннісно визначеної партійної програми, у якій має бути окреслене як бачення перспективи, так і конкретні завдання на найближчий час. А за цим має стояти відданість членів партії суспільним інтересам, їх прагнення насамперед змінити суспільство. 

Слід відзначити, що методологія розробки стратегічних та тактичних підходів до конструювання програмного забезпечення політичних партій є одним із напрямів досліджень колективу кафедри політичної аналітики і прогнозування НАДУ, зокрема, проф. Пухкала О. Г., проф. Стадника М. М., доц. Рейтеровича  І. В., доц. Титаренка О. Р., доц. Сауха Ю. П., доц. Ситник С. В. під керівництвом завідувача кафедри доктора політичних наук, професора  Телешуна С. О.

 

Література:

1.       Методика аналізу, моніторингу та оцінки програм політичних партій // Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://icps.com.ua/pub/files/35/63/partyprograms_metodyka.pdf

2.  Передвиборні програми політичних партій // Урядовий кур’єр [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://ukurier.gov.ua/uk/articles/peredviborni-progra..

3.       Програма Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» (представлена на сайті обласної організації)  / [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.batkivschyna-kievobl.com.ua/ru/text/programma

4.       Основна програма Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина»  (ВО Батьківщина) /[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ba.org.ua/programm/

5.       Передвиборна Програма Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» (2012)/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kreschatic.kiev.ua/file/8256.pdf 

6.       Передвиборна Програма Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» (2014)/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukurier.gov.ua/media/documents/2014/10/15/vydoru-programy.pdf

7.   Офіційний сайт «ВО Свобода» // [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://svoboda.org.ua/party/program/

8.       Передвиборна Програма «Громадянська позиція (Анатолія Гриценка)» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://tsn.ua/vybory/programy/peredviborna-programa-a..

9.  «Громадянська позиція (Анатолія Гриценка)»  (основна програма) [Електронний ресурс]. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:::http://grytsenko.com.ua/prohrama-politychnoji-partiji.. ;

10.            Програма партії «Народний фронт» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nfront.in.ua/programa-partii/

11.  Офіційний сайт «Правого сектору» // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://pravyysektor.info/programa.html

12.            Офіційний сайт Партії України «5.10» // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://510.ua/

Немає коментарів: