КЛИМЕНКО Ілона Вікторівна,
кандидат фізико-математичних наук, доцент,
докторант НАДУ при Президентові України
ЖУРАВЛЬОВ Андрій Володимирович,
заступник директора департаменту проектів
ТОВ TechExpert,
заступник директора департаменту проектів
ТОВ TechExpert,
Постановка проблеми. На рубежі ХХ і ХХІ століть уряди країн світу почали успішно
впроваджувати інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) з метою підвищення ефективності
та якості функціонування державно-управлінського апарату з орієнтацією на потреби
суспільства. В будь-якій національній стратегії інформаційного суспільства зазначені
такі завдання, як: створення глобальної ІКТ-інфраструктури, збільшення частки ІКТ-сектора
в ВВП держави, використання ІКТ та Інтернет як нового каналу для взаємодії держави
і суспільства. ІКТ та глобальне віртуальне інформаційне середовище виступають одним
із засобів реалізації нової концепції держави в житті суспільства. Незалежно від
принципів і завдань реформування/трансформації національних урядів, кожна країна
впроваджує ІКТ в сферу державного управління з метою покращення внутрішньої і зовнішньої
соціально-економічної та політичної взаємодії, підвищення ефективності та якості
державних послуг. Успіх запровадження ІКТ залежить від здатності державних службовців
виробляти на основі наявних інформаційних ресурсів і знань нові знання, та перетворювати
їх в інформаційний продукт, що може бути використаний в процесах вироблення і прийняття
державно-управлінських рішень [7]. Інформаційне забезпечення стратегічних напрямів
розвитку держави, процесів соціально-економічного сталого розвитку досягається шляхом
створення і розвитку інформаційно-аналітичних, обчислювальних та автоматизованих
систем, центрів і мереж, що забезпечують роботу органів державної влади та органів
місцевого самоврядування. Особливістю завдань цього напряму є їх складність, пов’язана
з необхідністю оброблення великого обсягу різноманітної інформації, що надходить
із значної кількості джерел, а також з високими вимогами до швидкості і форми надання,
достовірності, актуальності, безпеки інформації. В межах цього напряму необхідно
впровадити: комплекс ІКТ та засобів інформатизації для збору, зберігання, аналізу
і обробки великих обсягів інформації про стан політичних і соціально-економічних
процесів в Україні; інтегрованих інформаційно-аналітичних систем та систем електронного
документообігу з підтримкою електронного цифрового підпису, систем підтримки прийняття
управлінських рішень та вузькогалузевих експертних систем для вироблення управлінських
рішень в поточних та кризових ситуаціях; а в подальшому розробити та запровадити
центри ситуативного управління [6].
Аналіз останніх досліджень і публікацій
щодо проблематики
запровадження ситуативних центрів показав недостатню науково-методологічну базу
в сфері розбудови і використання ситуативних центрів управління для удосконалення
функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Тому метою і завданням статті є
науково-теоретичне обґрунтування доцільності використання ситуативних центрів в
системі державного управління та необхідності застосування навчальних тренажерів
для відпрацювання ефективної групової роботи у віртуальному середовищі в програмах
підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.
Виклад основного матеріалу.
Ситуативні центри створюються для централізованого
вирішення задач оперативного та стратегічного управління, а також для оцінки та
контролю управлінського впливу на розвиток ситуації (кризової ситуації) на об’єкті
управління [1, 2]. Відповідно до цих задач ситуаційний центр містить набір системних
модулів, орієнтованих на: збір інформації за заданими критеріями, показниками (індикаторами)
з різноманітних джерел, обробка, та зберігання даних; моніторинг ситуації на об’єкті
управління та надання державним службовцям - керівникам установ та їх підрозділів
деталізованої та зведеної інформації; прогнозування розвитку ситуації та вибір найкращого
варіанту керуючих впливів після оцінювання достовірності прогностичних моделей,
можливих ризиків та оцінювання ймовірності прийняття успішного (оптимального раціонального
рішення); планування, координація та контроль реалізації прийнятих рішень; оцінка
результатів виконання рішень.
Ситуаційні центри є невід’ємною складовою інформаційної
інфраструктури електронного урядування, спрямованої, насамперед, на підвищення ефективності
діяльності органів влади за рахунок оперативного формування більш обґрунтованих
управлінських рішень. Ситуаційні центри містять інформаційний простір для ефективного
моніторингу, прогнозування, прийняття рішень та контролю їх виконання, що дозволяє
реалізувати новий формат управління в умовах жорсткого дефіциту часу та ресурсів,
оцінювати можливі стратегічні, політичні, економічні, соціальні, екологічні ризики,
які можуть виникати при різних сценаріях управлінських ситуацій.
Для мінімізації
ризиків використовують довгострокове прогнозування розвитку управлінських (кризових)
ситуацій, розробка та моделювання різноманітних сценаріїв їх розвитку. Ситуативний
центр як навчальний тренажер для підготовки управлінської еліти в сфері підготовки,
прийняття, впровадження управлінських рішень повинен працювати у режимах: проблемний
моніторинг (отримання, обробка та візуальне відображення актуальної інформації від
різноманітних джерел як у фоновому режимі так і за запитом користувача в режимі
он-лайн; планове обговорення управлінських ситуацій та впливів (запланований колективний
розгляд аналітичних досліджень та звітів щодо стану об’єктів управління та впливу
на них різноманітних зовнішніх і внутрішніх факторів); надзвичайний режим (оперативне
прийняття управлінських рішень та контроль їх виконання при розгляді надзвичайних
та кризових ситуацій з можливістю урахування пропозицій залучених різногалузевих
експертів).
Віртуальні cитуативні центри призначені для підвищення ефективності,
якості і швидкості прийняття рішень і засновані на методиці управління колективним
розумом розподіленої групи експертів и будуються на основі інформаційно-комунікаційних
технологій дистанційної взаємодії, в т.ч. процесів пошуку, збирання, аналізу потоків
інформації та використання методів гібридного інтелекту. Технології віртуальних
ситуаційних центрів базуються на оптимізації наступних трьох факторів інтелектуальної
діяльності розподіленої групи експертів: організаційний фактор - готовність до інновацій,
робота в групі, гнучкість, адаптація тощо; інформаційні технології - мережеві комунікації,
управління даними, знаннями та інформацією, системи гібридного інтелекту; людський
фактор – управління знаннями, креативність, лідерство, інформаційна культура, інтуїтивне
мислення, мотивація
Розбудова віртуальних ситуативних центрів
пов’язана з застосуванням хмарних технологій, що обумовлено зростанням вимог до
серверів, їх потужності, захищеності та доступності, швидкості каналів зв’язку із
ними, що призвело до винесення серверів з серверних кімнат організацій до спеціалізованих
центрів обробки даних. “Хмарні” технології реалізують підхід, за якого організації
можуть надавати назовні надлишок своїх інформаційних або технологічних ресурсів
чи отримувати додаткові ресурси від інших організацій [5]. При цьому користувачеві
не обов’язково знати, ресурси якого саме сервера він використовує в цю хвилину та
як побудовані і де розташовані бази даних, до яких він звернувся за інформацією.
“Хмарні” послуги включають програмне та апаратне забезпечення – від електронної
пошти до цілих ІТ-платформ, що розташовані у “хмарі”.
Це означає, що відбувається
надання ресурсів на вимогу – тобто коли вони дійсно потрібні. Робоча ємність контролюється
у «хмарі» та є динамічною або еластичною: обчислювальні ресурси призначаються та
вивільняються у міру необхідності. У США та Європі урядові організації звертають
усе більшу увагу на “хмарні” технології, поки що здебільшого на муніципальному та
регіональному рівнях. Національний інститут стандартів та технологій (NIST) США
наразі уточнює своє визначення поняття “хмари”. “Хмарні” послуги відповідають чинним
нормативним актам, наприклад, Закону США про передачу і захист даних установ охорони
здоров’я 1996 р. (НІРАА), Закону Сарбейнса-Окслі 2002 р. (SOX) та Федеральному закону
про забезпечення захисту інформації 2002 р. (FISMA).
“Хмарні обчислення” означають:
надання послуг на вимогу, широкий доступ до мережі; об’єднання ресурсів, гнучкий
розподіл ресурсів. Інтеграція програмного забезпечення та наявних інформаційних
ресурсів, завдяки програмному забезпеченню та послугам на ”хмарі”, забезпечує органам
державного управління та місцевого самоврядування нові можливості для балансування
системного управління, витрат та безпеки, одночасно допомагаючи удосконалити надання
послуг громадянам. Таким чином, винесення у ”хмари” тих функцій та послуг органів
державної влади а місцевого самоврядування, які не пов’язані із секретною або конфіденційною
інформацією, проте потребують швидкого реагування та ефективної роботи з інформацією
є нагальною потребою сьогодення. А, тому є доцільним навчання державних службовців
використанню хмарних технологій та ефективній груповій роботі у віртуальному середовищі
в процесі підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого
самоврядування. Слід приділити увагу такому виду групової роботи у віртуальному
середовищі, як краудсорсинг (crowdsourcing) – залучення державними, громадськими
та навіть комерційними організаціями широких кіл громадськості для обговорення різних
питань, збору інформації, накопичення експертних думок та вироблення концепцій та
документів. Він сприяє мобілізації людських ресурсів за допомогою ІКТ для вирішення
нагальних завдань соціально-економічного, політичного, суспільного розвитку держави.
Краудсорсінг поділяють на дві категорії: за сферою життя (бізнес, соціальний, політичний),
та за типом розв’язуваних завдань (створення продукту (контенту), голосування, пошук
рішення, пошук людей, збір інформації, збір думок, тестування, служба підтримки,
збір коштів - краудфандінгом).
Фактично це мозковий штурм, до якого завдяки використанню
хмарних-технологій та Інтернет залучається величезна кількість учасників. За умови
належного використання, краудсорсинг є ефективним інструментом становлення електронної
демократії, можливості широкого залучення громадськості та експертних груп до задач
управління державою та суспільством. Таким чином, пропонується включити до програм
підвищення кваліфікації проводити навчання державних службовців та посадових осіб
місцевого самоврядування методології проведення мозкового штурму у віртуальному
середовищі, його модеруванню та підведенню підсумків.
Базою для проведення навчання
може бути Центр ситуативного управління, створений на навчально-інформаційному порталі
Національної академії державного управління при Президентові України «Ефективна
держава», що використовує платформу групової роботи Microsoft SharePoint Server
[4]. Навчання передбачається проводити шляхом імітаційного моделювання групового
обговорення проблемих питань. Об’єктом імітаційного моделювання є процес проведення
мозкового штурму для вирішення певної проблеми з державного управління. Модератор
обговорення має створити всі умови для продуктивного розв’язання проблеми. Експерти
— учасники мозкового штурму, мають висунути ідеї — «ключі» для вирішення проблеми.
Виникає змагання експертів. Часто вони свідомо або несвідомо намагаються «притінити»
інші ідеї, а відтак дезорганізувати обговорення.
Тому головне завдання модератора
обговорення полягає в тому, щоб підтримувати перебіг мозкового штурму відповідно
до певних правил: на етані генерації абсолютно заборонена критика ідей в будь-якій
формі (у тому числі іронією або навіть цілковитим мовчанням); заохочуються оригінальні,
навіть фантастичні ідеї, а також комбінації й узагальнення ідей; всі вислови фіксуються
й узагальнюються (немає персонального авторства); всі учасники мозкової атаки адміністративно
або юридично незалежні один від одного; синтез, критика й оцінка ідей проводяться
спеціальною групою в конструктивній формі; на поставлені запитання мають бути короткі
(без обґрунтування) відповіді. У навчанні проведенню краудсорсингу має застосовуватись
наступна імітаційна модель процесу мозкового штурму [3]: постановка і вибір проблеми;
генерація ідей; синтез ідей; критика ідей; генерація і конструктивне опрацювання
ідей. Мозковий штурм відбувається за наступними етапами: Етап 1. Постановчий:
1.1. Введення у гру; 1.2. Мобілізація групи; 1.3. Постановка проблеми; 1.4. Формування
ігрових груп i розподіл ролей. Етап 2. Генераційний: 2.1. Генерація-розвідка;
2.2. Каскадна генерація ідей. Етап 3. Синтезуючий: 3.1. Синтез ідей; 3.2. Прогноз
ідей. Етап 4. Критикуючий: 4.1. Критика ідей; 4.2. Підготовка варіантів рішення.
Етап 5. Завершальний: 5.1. Прийняття рішення; 5.2. Конструктивне опрацювання. 5.3.
Аналіз гри; 5.4. Мобілізація учасників гри. Для проведення навчання використовується
Робочий простір MS SharePoint, створений за спеціально розробленим шаблоном. Цей
робочий простір передбачає наявність п’яти окремих форумів для обговорення за окремими
етапами мозкового штурму, засоби для фіксації накопичених ідей, та базу документів
для введення у проблематику конкретного мозкового штурму.
Ситуативний центр як навчальний
тренажер для підготовки управлінської еліти в сфері підготовки, прийняття, впровадження
управлінських рішень повинен містити комплекс взаємопов’язаних моделей, основними
з яких є [8]: динамічна модель об’єкту управління, здатного не тільки адаптуватися
до вимог зовнішнього середовища, але й цілеспрямовано впливати на нього; індикаторні
моделі багатокритеріального простору, з яким взаємодіють всі інші моделі ситуаційного
центру через свої вхідні та вихідні інформаційні потоки; моделі виявлення проблемних
ситуацій, попередження та розробки заходів щодо їх усунення та ліквідації негативних
наслідків; інформаційні моделі об’єктів управління на основі інтерактивних баз знань,
які представляються в зручному для особи, що приймає рішення (ОПР), вигляді і дозволяють
моделювати ситуацію, виробляти і представляти варіанти оперативних рішень і протоколів
їх розробки, здійснювати доведення прийнятих документів до керівників і виконавців,
що беруть участь у вирішенні конкретної проблеми, а також здійснювати поточний контроль
за ходом виконання управлінських рішень; система штучного інтелекту для підтримки
прийняття довгострокових і оперативних рішень різного рівня на основі багатосторонньої
стратегічної комп’ютерноїінформації, як засобу пошуку оптимального рішення для всіх
зацікавлених сторін, згідно з наявними у них ресурсами та можливостями; модель гнучкого
соціально - економічного моніторингу, здатного адаптуватися до динаміки розвитку
проблемної ситуації; модель Ілона КЛИМЕНКО, Андрій ЖУРАВЛЬОВ 43 управління психічною
та фізичною активністю населення, яка здатна представляти поведінку людей, в залежності
від ситуації, що потребує управлінського впливу, з урахуванням їх психофізіологічних
особливостей.
Висновки та перспективи подальших досліджень.
Таким чином, основними
результатами навчання державних службовців на базі ситуативного центру є набуття
практичних навичок щодо: моніторингу стану об’єктів управління; підтримки оперативних
рішень, прогнозування розвитку ситуації на основі аналітичної обробки інформації,
моделювання наслідків управлінських рішень на базі використання інформаційно-аналітичних
систем; експертна оцінка прийнятих рішень та їх оптимізація; управління ліквідацією
надзвичайних і кризових ситуацій; керівництва складними виробничими заходами; проведення
планових виїзних заходів; керівництва та управління подіями віддалено і безпосередньо
на місці; координації роботи і обміну інформацією між стаціонарними і рухомими центрами
управління; налагодження ефективного управління і безперервного обміну інформацією
з усіма задіяними структурними підрозділами органів публічного управління при проведенні
різноманітних виробничих заходів, вирішенні поточних оперативних завдань та ліквідації
надзвичайних кризових ситуацій незалежно від їх місця знаходження. Такий підхід
забезпечує наукову обґрунтованість, аналітичне моделювання результатів управлінського
рішення на стан об’єктів управління і стимулює підвищення якості і ефективності
процесу прийняття державно-управлінських рі- шень, сприяє розвитку електронної демократії
в Україні.
Література:
1. Бакин В. Ситуационные центры в системе
управления органов власти [Електронний ресурс] / Владимир Бакин // Connect! Мир
Связи. – 2011. – № 8. – Режим доступу: http://www. ситцентр.рф/pressa/bakin.pdf.
– Назва з екрану.
2. Морозов А.О. Шлях від АСУП до ситуаційних
центрів / А. Морозов, Г. Кузьменко / Ма- тематичні машини і системи – 2008 - №3
– С. 82-107.
3. Панфилова А.П. Игротехнический менеджмент.
Интерактивные технологии для обуче- ния и организационного развития персонала: Учебное
пособие. — СПб.: ИВЭСЭП, «Знание», 2003.
4. Журавлев А. В. “Портал знаний” как комплексное
решение для развития информацион- ной инфраструктуры в системе государственной службы
Украины [Электронный ресурс] // Вестник Московского университета им. С. Ю. Витте.
– 2013. – № 2 (3). – (Серия 3 “Образо- вательные ресурсы и технологии”). – Режим
доступу к журн. : http://www.muiv.ru/vestnik/pdf/ ort/ort_2013_2_87_99.pdf.
5. Журавльов А. В. Оптимізація та розвиток
інфраструктури підготовки, консультування та підвищення кваліфікації державних службовців
за рахунок використання сучасних підхо- дів “хмарних” технологій” [Електронний ресурс]
/ А. В. Журавльов // Державне управління: теорія та практика. – 2010. – № 1
(11). – Режим доступу до журн. : http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/ dutp/2010_1/
txts/10zavpht. pdf. – Назва з екрану
6. Клименко І.В. Професійні компетенції
державних службовців: архетипний підхід//Пу- блічне управління:теорія і практика.
- 2014. -№2(18)спецвипуск. - С.86-93.
7. Клименко І.В. Інформаційно-комунікаційні
технології як інструмент модернізації сис- теми державного управління України
//Матеріали ІІ науково-практичного семінару «Новітні ІКТ в модернізації публічного
управління: зарубіжний та вітчизняний досвід» : (м.Дніпро- петровськ, 25 квітня
2014 р.)/редкол. В.М.Дрешпак (голов. Ред.).-Д.:ДРІДУ НАДУ, 2014. – С.55-56.
8. Клименко І.В. Ситуативні центри в системі
підготовки управлінської еліти//Модерніза- ція державного управління та європейська
інтеграція України: матеріали щоріч. Всеукр. на- ук.-практ. конф. за між нар. участю
(Київ, 25 квіт.2013 р.): у 2 т./за наук.ред. Ю.В. Ковбасюка, К.О.Ващенка, С.В.Загороднюка.-
К.: НАДУ, 2013.-Т.2. – С.190-192.__
Немає коментарів:
Дописати коментар