середа, 19 вересня 2012 р.

Сучасні геополітичні процеси та їх вплив на економічну та політичну стабільність в Україні

Саух Ю.П.,
к.філос.н., доцент кафедри
політичної аналітики та прогнозування,
НАДУ при Президентові України

“… розпадуться й інші країни, колишні республіки СРСР…”
“На Євразійському континенті на схід від Карпат будуть відбуватись процеси розпаду та хаосу.”
“Наступні 100 років” - Джордж Фрідман,
 американський політолог,
 директор аналітично-розвідувальної організації
“Стретфор” 

Сьогодні ми не можемо осмислити ситуацію, що склалась в Україні поза процесами на макрорівні, поза контекстом глобальних інтеграційних процесів в економіці, політиці, системі міжнародних відносинах і т.д.
 
Недаремно більшість впливових зарубіжних аналітиків та науковців говорять про активізацію геоекономічних та геополітичних інтересів потужних світових гравців на пострадянському просторі.
 
Зокрема, Російська Федерація, яка намагається частково, і наскільки це можливо, відновити свій вплив в межах проекту Великої Росії (Російської імперії, “Русский Мир”), за допомогою широкого спектру засобів. Маємо на увазі вуглеводневий важіль впливу разом із газотранспортною мережею, спекуляції навколо питання вступу України у зону вільної торгівлі, різнорідні торгівельні обмеження та санкції і так далі.
 
США, які вбачають у ряді країн, у минулому республік Радянського Союзу, так звані геополітичні вісі (за Збігнєвом Бзежинським), розставляючи геополітичні форпости (України не є винятком у світлі цих подій) на цивілізаційних розломах європейського та азійського континентів. Таким чином, створюються умови для процесу поглиблення регіоналізації з метою усунення ймовірних конкурентів.
 
В свою чергу Китайська Народна Республіка намагається розширювати зони свого впливу на усіх континентах світу, захоплюючи усі можливі перспективні ресурсні та виробничі бази. Тут варто згадати інтереси КНР з приводу аграрного та енергетичного сектору України, враховуючи фактор перспектив трудової та культурної експансії.
 
Окрім цього, на офіційному рівні сталою залишається позиція країн Європейського Союзу з приводу євроінтеграційних устремлінь України. Хоча варто було б відмітити досить неоднозначний характер висловлювань лідерів ЄС з приводу майбутньої асоціації України, що не видається дивним у світлі економічних та політичних проблем Європи та України.
 
У світлі останніх днів неможливо оминути дискусію, яка розгорнулась на форумі так званої Ялтинської європейської стратегії, на форумі, який став досить знаковим для України. Тут активно обговорювались питання майбутньої архітектоніки світу, визначались пріоритетні напрями розвитку людської цивілізації. Поміж тим були висловлені досить серйозні хвилювання з приводу економічної та політичної ситуації, що склалась в Україні. Колишній Секретар НАТО Хав’єр Солана у своєму виступі наголосив на необхідності визначення Україною своїх пріоритетних напрямів у питаннях руху на Захід чи на Схід. Кондоліза Райс, 66-й державний секретар США, висловила занепокоєння з приводу політичних переслідувань лідерів опозиції та відхід України від постульованих принципів демократії. Деякі зауваження учасників форуму мали досить критичне забарвлення, що змушує нас думати про можливі економічні і політичні санкції та обмеження з боку країн ЄС та США.
 
З вищезазначеного ми може констатувати, що Україна опинилась у вирі глобальних геополітичних та геоекономічних процесів, стала заручником глобальних маніпуляцій, при цьому не завжди будучи суб’єктом і активним гравцем на міжнародній арені.
 
У значній мірі ми можемо пояснити парадоксальність розвитку нашої держави внутрішньополітичними негараздами, суспільно-політичною стагнацією, негативними тенденціями у сфері народного господарства, промисловості, науці, освіті тощо.
 
Разом з цим, не можемо не відмітити недосконалість політичної системи, законодавства, проблеми в системі судочинства, високий рівень корупції, недорозвинутість громадянського суспільства, недотримання демократичних цінностей та свобод, постійну боротьбу між різними центрами впливу всередині країни, утвердження принципів політичної доцільності, відсутність послідовних, довгострокових стратегічних програм розвитку країни, відсутність чітко визначеного зовнішньополітичного вектору руху і т.д.
 
Усе це призводить до системних перекосів у системі державного управління і в процесі державного будівництва не лише не сприяє встановленню стабільних економічних умов та інвестиційній привабливості України, а й унеможливлює вироблення консолідованих рішень між фінансовими та політичними елітами України.
 
Підсумовуючи все вищезазначене варто зауважити, що нівелювання загальнодержавними та суспільними інтересами на користь приватно-групових, за сучасних досить складних планетарних умов, може призвести до невідворотних наслідків, які згодом виправити буде неможливо.

Немає коментарів: