Міст через Босфор

Діана Дуцик, «Главред», Анталія-Київ, 01.12.10 17:15

Головою Платформи «Діалог Євразія» став український історик Володимир Сергійчук.

Україна два наступних роки головуватиме у впливовій міжнародній громадській організації Платформа «Діалог Євразія». «Зараз ми обрали представника України. І це радує, адже Україна – велика держава. Вона бере активну участь у роботі «Діалога Євразії». І я сподіваюся, що Україна зробить багато добрих справ для нашої платформи», - сказав у коментарі «Главреду» відомий азербайджанський письменник, голова Спілки письменників Азербайджану, голова Платформи ДА у 2002-2004 роках Анар (Анар Расул оглу Рзаєв).

Континентальні діалоги
Про великий вплив неурядової організації «Діалог Євразія» (ДА) в євразійському регіоні свідчить хоча б той факт, що частину заходів, які проходили в рамках ІХ пленарного засідання ДА в Анталії (Туреччина) 26-28 листопада, зокрема міжнародну конференцію «Сім’я як цінність в контексті релігії, традицій та сучасності», транслював у прямому ефірі один із провідних турецьких телеканалів, про цю подію написали всі основні турецькі газети та багато інтернет-видань. А на відкритті були присутні впливові турецькі політики, представники правлячої партії. Загалом в конференції взяло участь близько 700 представників (науковців, письменників, журналістів) 53 країн світу.

Ідея створення міжнародної організації Платформа «Діалог Євразія» виникла у 1998 році на зустрічі письменницьких та журналістських організацій Євразії. Одним із основних ініціаторів був киргизький письменник Чингіз Айтматов. Він очолював Платформу у перші два роки (1998-2000 роки). Цього письменника зі світовим ім’ям (помер у 2008 році) з великою повагою згадував ледь не кожен учасник, який виступав із вітальним словом на відкритті конференції. Діяльність Платформи ДА охоплює Азербайджан, Грузію, Казахстан, Киргизію, Молдову, Монголію, Узбекистан, Росію, Таджикистан, Туреччину, Туркменістан та Україну. Цими днями в Анталії до Платформи ДА долучилася ще й Естонія, привнісши європейську ноту, якої тут, певною мірою, не вистачає, оскільки діяльність ДА розпочалася на території центральної частини євразійського регіону, народи якого активно використовують російську та тюркську мови.

Деякі учасники висловлювали сподівання, що європейські ноти привнесе в діалог євразійських країн Україна, яка головуватиме у Платформі два наступних роки. Зокрема український письменник Андрій Курков зазначив, що сьогодні «вісь Північ-Південь для України важливіша і актуальніша, ніж Захід-Схід». «Ми історично пов’язані з Литвою, Польщею та Білоруссю і з Туреччиною. По цій осі нас краще приймають і краще розуміють, - вважає письменник. - І я сказав би, що це надрегіональний діалог. Україна може відігравати дуже серйозну роль у цьому діалозі. Звичайно, лідером є Туреччина. Але Україна може бути на дуже серйозних других ролях і вносити в дискусію саме європейський елемент».

Фактично Платформа ДА стала інтелектуальним майданчиком для обговорення регіональних та надрегіональних проблем, викликів, які стоять перед світовою спільнотою сьогодні, що засвідчила конференція, яка зібрала вчених із 53 країн світу. Дуже мало є таких форумів, де можна почути одночасно думки з тих чи інших питань від інтелектуалів з Америки, Африки, Азії та Європи. Від України з доповіддю виступала Олеся Мандебура з Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України.

«Прослухавши багатьох доповідачів з різних континентів, представників різних релігій, зостаєшся із думкою, що в усіх людей – що в Канаді, що в Сенегалі, що в Україні, що в Кенії – однаковісінько б’ється серце, і кожна людина, незалежно від віри і національних традицій, майже однаково б’ється над розв’язанням повсюдно однакових проблем: браком любові і уваги, надміром проблем соціального і фінансового характеру, проблем, пов’язаних із розривом родинних зв’язків, хворобами тощо. Національні традиції і належність до певної релігії певним чином регламентують внутрішні закони родини. Проте інтелектуальна еліта усіх країн (без винятку) у час небаченого тріумфу новітніх технологій волає про крах моральних цінностей, кризу родинних стосунків і необхідність «редагування» споживацької ідеології людства, перетворення її на ідеологію, я би сказала, уважної (толерантної) любові одне до одного. За такими ж принципами або будуються, або руйнуються і взаємини людей у більш широкому розумінні. У тому числі – й міждержавні», - зауважила ще одна представниця української делегації письменниця Марія Матіос.

«У сучасному світі, де основним мірилом стали тільки кошти, дуже мало місця залишається інтелекту і моралі», - продовжує діалог представник української делегації, професор Сергій Телешун. Він зауважує, що світова економічна криза стала кризою гуманітарною і світоглядною. І цей форум, на думку професора, якраз є спробою віднайти інструментарій для вирішення проблем суспільного значення. «Війни завжди починали інтелектуали, але розраховувались життями мільйонів простих людей. І хотілося, щоб такою серйозною справою як гуманітарна політика, займались не тільки політики, а й ті, хто, безперечно, є інтелектуальними провайдерами у світі. «Діалог Євразія» є майданчиком для інтелектуалів, не позбавлених вміння слухати один одного», - вважає Сергій Телешун.


Сергій Телешун (зліва) – один з авторів ідеї гуманітарного Давосу в Україні

Політичний аспект неполітичної події

Зрозуміло, що країни-учасники часто використовують Платформу ДА для поліпшення власного іміджу та для налагодження контактів, які в майбутньому можуть перейти від звичайного діалогу інтелектуалів різних країн до економічної співпраці. Скажімо, Грузію представляла мама грузинського президента Міхаіла Саакашвілі – Гіулі Аласанія, професор, історик за освітою, тюрколог. Велику делегацію із Казахстану очолював голова Спілки письменників Казахстану, голова Платформи «Діалог Євразія» у 2008-2010 роках Нурлан Оразалін. Це представництво могло б бути ще більшим, але основні казахські політики та інтелектуали були задіяні в підготовці саміту ОБСЄ, який проходить цими днями в Астані. До Платформи, яку створювала невелика група інтелектуалів з євразійського регіону, сьогодні проявляють інтерес і такі великі країни як Індія та Китай. Проте помітно, що поки у цій організації найбільший вплив зберігає Туреччина. Генеральний секретаріат Платформи ДА знаходиться у Стамбулі, і на виконавчих посадах – представники Туреччини.

Українці ж у більшості своїй дуже мало знають про Туреччину. Їхні знання обмежуються хіба назвами курортів, де вони полюбляють відпочивати влітку. Більш «просунуті» можуть згадати ще нобелівського лауреата Орхана Памука, до творчості якого в самій Туреччині не так уже й однозначно ставляться. А варто було б знати більше. Ця країна зараз активно розвивається. Турки дуже пишаються своїми економічними успіхами. Зрештою, ці досягнення помітні у країні скрізь неозброєним оком. За деякими прогнозами, до 2050 року Туреччина може стати другою економікою Європи після Німеччини. А темпи зростання населення становлять 1,45% на рік (на 2009 рік населення Туреччини складало 72,5 млн осіб).

Туреччина використовує сьогодні будь-які можливості, аби посилитися на Близькому та Середньому Сході. Але не тільки там. Експерти зараз активно обговорюють проблему «втоми» Туреччини від Заходу через довге очікування членства в ЄС. Очевидно, саме це очікування змушує країну проводити активну зовнішню політику. Її основні принципи окреслив на початку цього року міністр закордонних справ Туреччини Ахмет Давутоглу у статті для російського аналітичного видання «Россия в глобальной политике». Із цієї статті очевидно, що Туреччина використовуватиме для представлення своїх інтересів у світі якнайширшу дипломатію, і не лише в політиці, але й на інших напрямках, у тому числі й у гуманітарній сфері. Один із принципів, озвучених паном міністром, говорить про ефективне використання міжнародних форумів та нових ініціатив «для надання імпульсу вирішенню питань, які представляють спільний інтерес». Очевидно, Платформа ДА є одним із таких майданчиків. Це дуже добре розуміють не лише інтелектуали, які брали активну участь у конференції в Анталії, але і влада, і бізнес. Високе політичне представництво, а також серйозна фінансова підтримка конференції з боку бізнесу – це якраз і є та спільна відповідальність, яка згодом допомагає просувати спільні інтереси не лише в регіоні, але й далеко за його межами.

У цьому сенсі Україні треба повчитися у Туреччини, влада та бізнес якої проявляють великий інтерес до Платформи ДА. Зрештою, й інші країни євразійського регіону намагаються не відставати. Наприклад, президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв відвідував засідання Платформи особисто. Водночас, попри велику делегацію (близько 70 чоловік) з України, підтримки та інтересу нашої влади до цього заходу не спостерігалося. У складі делегації було лише два депутати – Андрій Шевченко та Ярослав Федорчук, решта – науковці, письменники, журналісти.

Очевидно, що за таких умов (тобто без підтримки влади та бізнесу) реалізувати заявлені Україною в Анталії амбітні ідеї буде неможливо. А йдеться не багато не мало – про гуманітарний Давос. «Перед світом найближчі три роки постануть системні загрози соціогуманітарного характеру, які й визначатимуть майбутнє світового порядку. Головним у цьому питанні буде питання соціальної адаптації в умовах змін. У зв’язку з тим перед інтелектуалами різних сфер постає питання щодо створення майданчика – гуманітарного Давосу, який би дозволив спрогнозувати майбутнє, запропонувати нові послуги та інструментарій вирішення проблемних питань», - говорить один із авторів ініціативи професор Сергій Телешун.

«Главред» поцікавився, яким бачить майбутнє ДА і роль у ній України новообраний голова Платформи «Діалог Євразія» Володимир Сергійчук.

Який вклад Україна може зробити в розвиток діалогу Євразії?

Я зроблю все можливе, щоб українське суспільство ширше долучилося до цього руху, який сповідує толерантність, примирення, передбачає обмін культурними цінностями, та спрямований на те, щоб народи різних континентів могли краще пізнати один одного, і щоб цей обмін ідеями працював на мирний діалог. Ми б хотіли, щоб Україна долучилася до цього руху через заснування своєрідного гуманітарного Давосу. І про це було заявлено українською делегацією на пленарному засіданні. Нам важливо, щоб в Україні відбувалися відповідні зустрічі інтелектуалів світового рівня.

Інші країни-учасники Платформи мають серйозну державну підтримку у своїх починаннях. Я не побачила такої підтримки з українського боку ні раніше, ні зараз. Адже щоб реалізувати ідею гуманітарного Давосу, потрібні і великі зусилля, і великі ресурси.

Справді, ви маєте рацію, сьогодні наша держава не зробила нічого для розвитку Платформи. Але те, що були присутні два працівники посольства - радник Валерій Хрупа і перший секретар Богдан Сергійчук, вже говорить про те, що держава звернула на це увагу і, очевидно, будуть зроблені певні висновки. Зі свого боку я буду звертатися до державних структур, щоб держава взяла таку участь у діяльності Діалогу, як Казахстан та Туреччина. Мені довелося бути у квітні на засіданні платформи ДА в Астані. Все було організовано на державному рівні за участі президента Назарбаєва. Й у інших країнах, де Платформа ДА проводила свої заходи, я скрізь бачив увагу держави. І зрештою, держава намагалася взяти щось корисне для себе з діяльності Платформи.

Може це пов’язано з тим, що для Україна пріоритетним був західний напрямок?

Ви маєте рацію, але світ міняється, зміщуються політичні координати, і на сьогодні Близький Схід для нас дуже важливий.

Для Платформи завжди є пріоритетними гуманітарні, а не політичні питання?

Так, платформа поза політикою, діяльність Платформи побудована на демократичних принципах взаємообміну в гуманітарній сфері. І тут кожен має слово і кожного слухають. Тому до цієї конференції така велика увага. Цього разу були представники навіть з Південної Америки. Отже, курс, який започаткував покійний Чингіз Айтматов як засновник платформи, і його ідеї потрібні.