четвер, 22 квітня 2010 р.

Інтерв’ю професора Сергія Олександровича Телешуна суспільно - аналітичному центру SWOT


Г.Д. – Перш з а все дякую Вам за можливість дати коментарі нашому центру і одразу перше запитання, Пане Сергію, для початку скажіть ваш секрет як, повноцінно отримувати не тільки матеріальній зиск , а й духовне задоволення від своєї проф. фаху і роботи зокрема?

Головне вміти поєднати ціннісні і матеріальні мотивації з професійними якостями. Мені на думку одразу прийшли слова одного відомого діяча 19 століття – канцлера Австрії Матерніх, який казав - коли присутні тільки амбіції, але не має професійних передумов – доля їх реалізації нагадує політичний ексгібіціонізм – це коли політичному діячеві можливо приємно, а страждає все суспільство.

Демократія – це досить складний інструмент, як музична скрипка на якій тільки професіонали можуть грати.

Якщо казати окремо про політику, і окремо про політичні науки, то важливо не стати лише – коментатором та теоретиком. Головне пошук реальних механізмів в реалізації тих чи інших схем, які зможуть зробити українську політику більш ефективною.

Нажаль в Українській політиці й в політичній науці відбувається підмінна понять – демократія, ефективна політика, публічна політика, тощо.

Прикро, але на сьогодні велику роль грають в основному Гроші та Електронні ЗМІ, які формують так звану «телевізійно-фінансову демократію, тобто реальна інтелектуальна влада підміняється - гучними заявами та масовим махровим популізмом. Це не є проблемою, якщо це хвороба росту, але є реальною проблемою, якщо це тільки кінцева мета у вигляді отримання надприбутку у всіх сферах суспільного життя.

Тому, як казав свого часу У.Черчілль: Демократія – не є самоціллю. Демократія є важливим етапом реалізації, і дуже важливо хто реалізує ії та заради чого. Тому, постає логічне питання - Чи можуть 90% українських політиків бути конкурентними?

В України як на мене потрібно вміти МИСЛИТИ та нести ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за результати своєї діяльності.

Далі я б хотів Вас спитатися кілька питань загального ґатунку української політики, а саме – як доктор політичних наук, скажіть чесно стан розвитку політології в Україні. Чи необхідно розробляти і які можливо, якщо так політичні категорії? Які напрямки досліджень можуть бути цікавими?

Запитання дуже цікаве, бо є в ньому насправді плутанина. Давайте запропонуємо власну класифікацію. Справді є така важлива наука, як політологія яка вважається дочкою історії та права. Проте, ми говоримо не тільки окремо про політологію, але й про всю систему політичних наук, без яких не можлива розуміння сучасних політичних процесів, - це один момент. Наступним є практична складова, яка полягає в теоретичному пошуку та реалізації політичних технологій. Назвемо це так. Експерти – політологи, пропагандисти, ретранслятори, коментатори і громадські політичні діячі, знають ази політології, але не завжди є фахівцями в цій галузі. Чому? Справа в тому, що є різниця між Науковцем та Аналітиком. Перший може мати власну думку і її доводити але не реалізовувати, Осатаній же навпаки зацікавлений в отриманні позитивного результату,тим самим пропонуючи суспільству нові механізми вирішення проблем.

Для мене Наука – не тільки самоціль, а й насамперед інструментарій для розуміння політичних процесів, пошуків креативних відповідей на нагальні проблеми українського суспільства.

Політологія і політологи мають стати Діагностами проблем та «хвороб» суспільного організму, пояснюючи та створюючи інтелектуальне середовище та пропонуючи ефективні механізми поліпшення якості українського політикуму.

І друге питання. Визначання професіонал базується на 3 складовим критеріях :
1) Чи має він фундаментальну фахову освіту в галузі політичних наук?
2) Чи є практичний досвід реалізації наявної політичної освіти?
3) Результат у вигляді кар’єри і яку оцінку тобі надає суспільство?

У випадку відсутності одного з компонентів треба бути дуже обережними до цих експертів, тому що бажання отримати матеріальні дивіденди можуть дати негативний результат на якості експертних оцінок і зведуть його роль в кращому випадку до політичного агітатора, в гіршому такий експерт стає «зливним бочком» для маніпуляторів.

Саме це повинно змушувати громадян та експертів підвищувати свій рівень інформації, розробляти механізми захисту та пошуку нових форм конкуренції.

Яку ви б надали характеристику рівня політичної мови українського істеблішменту? Настілки вони вам є зрозумілим як, експерту політології, а вже потім громадянину?

Низьким насамперед є рівень політичної мови політиків в Україні.

В політичному мовлені важливо бути зрозумілим і вміти висловлювати думу, мету і механізми реалізації. Цього не має.

В даному питані роблячи відступ я б пропонував би вести закон про політико-юридичну відповідальність за свою діяльність у вигляді аудиту як збоку власних громадян так і збоку міжнародної спільноти.

Як підняти якість мови політики? По-перше, доступ до знань(інформації); по – друге, доступ та захист власності( в тому числі до інтелектуальної власності, до своїх послуг); по-третє, доступ до законів і механізмів їх реалізації ; по-четверте, доступ і активна участь громадянського суспільства до всіх політичних процесів.

Справжній державній діяч в демократичному суспільстві – це необов’язково геній, це ефективний менеджер, який користується не корпоративними амбіціям і домовленостями, а підбирає ті механізми, які дозволять створити інтелектуальну конкуренцію і отримати нову якість суспільного життя.

Поясніть чому в Україні не працює традиційний західний механізм – автоматичної відставки політика в разі порушення Конституції, закону, етичних принципів, політичних зловживань?

Причина тут проста. Відсутність Традицій, ефективно діючих правових механізмів у вигляді законів та суспільного виховання.

За оцінками міжнародних експертів 97 % людей не вірять в те, що українські політичні гравці прозоро заробили кошти та отримали державні посади. Це те, що дискредитує владу.

Ваш «рецепт» як же побороти корупцію ?

Створити прозорі правила гри та легалізувати корупцію, бо нинішні так звані «олігархи» не стануть відмовлятися від своїх статків. Питання полягає в іншому, щоб ці статки працювали на суспільство, на якому вони і були зароблені.

Якщо чесно Демократія - це не міф, а мета до якої прагнуть. Ми можемо казати про ефективність ладу, який залучає громадян до управляння. Рівень демократії при цьому вимірюється не кількістю розмов про неї, а за якістю ефективності управління державними діячами та інституціями, що впливають на якість життя суспільства. Все інше квазідемократія.

А тепер, якщо дозволите запитання про найрезультативнішу електоральну технологію на цих «політичних змаганнях 2010 року в Україні »?

Я б сказав би так…. Не перегодовувати обіцянками й не пересмикувати базові цінності українського суспільства за допомогою електоральних технологій.

Ефективна технологія – вчасно зупинити, проаналізувати наслідки, оцінити можливості та отримати зрозумілий результат.

Поясніть причину швидкої, навіть без апеляційної легітимності влади Януковича В.Ф. : суспільне виснаження чи вдалі технології?

Втома. Втома як Заходу, так і Сходу держави в цілому. Головне зробити владу конкурентною та зрозумілою, відновити владну вертикаль, поставити гідні завдання – тоді будуть Зміни.

До чого ви більше схиляєтесь – вождиська «Об’єднана опозиція» під проводом Тимошенко чи також «продуктивна і здорова» опозиція Яценюка?

Мені цікаво, щоб ті хто програв цьогорічні вибори зазнали якісних змін і трансформацій. Питання в тому, що опозиційна політика не є конкуренто спроможною у суспільстві.

Кому ще буде потрібен Литвин? Може «старій залізній гвардії» імені КПРС пора викладати в університетах?

На моє переконання Університети тут ні до чого. Головне полягає в тому, кому більше потрібен В.Литвин – українському суспільству чи політичному істеблішменту?

Ваше бачення перспектив і ризиків нової політичної сил(-и)? чи є зерна на українських політичних преріях?

Для цієї політичної сили вагомими буде наявність таких компонентів :
1) нових і креативних думок;
2) особи , що репродукує ці знання;
3)менеджери, що будуть реалізовувати програму дій.
4) підтримка суспільства.

Як не дивно в Україні люди хочуть чути інших, але вимагають, щоб і їх чули також.

Чому консерватизм як політичний напрямок і методологія мислення не такий актуальний для українців ? Які є перепони для цього?

У нас консерватизм асоціюється з КПРС і лібералами.

Консерватизм – це поступовий рух , вибирання найбільш ефективного, що було в минулому, що можна було взяти із старого життя.

Якщо вам відомо чи ви досліджували тему – трансформації українського суспільства : які стереотипи є вживаними, рівень культурного і громадянського фрондизм, відчуження від влади?

Перше за все я хочу скати, що відчуження та апатія буває тільки в тих випадках коли не реалізуються великі очікування населення і люди відчувають себе зрадженими – приклад «Помаранчева революція». Стосовно політичних символів то без них прожити не можливо, і найстрашніше коли ці символи дискредитуються політиками і неефективною політикою.

Виходячи з цього Українцям потрібно стати інтелектуальними прагматиками не за освітою, а за переконаннями. Довіряти Душею, але думати Головою і відчувати Шлунком.

Як вам твердження – «Транскордонний режим – майбутність України» в контексті євроатлантичні і європейські перспективи Української держави?

Кожна думка є фаховою, якщо вона є зрозумілою та ефективною. Як будемо ефективними, нас будуть поважати і помічати.

Тож давайте будемо ЕФЕКТИВНИМИ УКРАЇНЦЯМІ В ЕФЕКТИВНІЙ ДЕРЖАВІ.


Інтерв’ю підготував : Гаврилюк Дмитро ( суспільно – аналітичний центр «SWOT»)

1 коментар:

Людмила Шаповалова сказав...

Дуже цікаве інтерв’ю, Сергію Олександровичу!

Особливо сподобався Ваш вислів: "Як не дивно в Україні люди хочуть чути інших, але вимагають, щоб і їх чули також".

Змусили посміхнутися слова австрійського канцлера… :-)