ГРУПИ ІНТЕРЕСІВ У СИСТЕМІ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

Рейтерович І.В.,
кандидат політичних наук,
доцент кафедри політичної аналітики та прогнозування
Національної академії державного управління при Президентові України

У сучасному світі крім держави на політичне життя суспільства через систему публічної політики впливають й інші інститути, які забезпечують інтереси чисельних соціальних утворень: етносів, класів, різноманітних лобі, професійних, релігійних, територіальних та інших груп населення. При цьому головною засадою діяльності цих нових суспільних інститутів стають приватні або вузькоегоїстичні інтереси. У структурованому вигляді ці новосформовані «групи інтересів» виступають як формально або неформально організовані групи осіб, котрі поділяють ті або інші цілі та намагаються впливати на державну політику. Формування в Україні демократичної політичної системи створило можливості для легальної діяльності різноманітних груп інтересів, використання ними різноманітних форм впливу.

Сьогодні групи інтересів сьогодні відіграють роль однієї із провідних форм самоорганізації соціуму, є основою громадянського суспільства та одночасно виступають провідними політичними акторами. Від них значною мірою залежить стабільність політичного розвитку держави, особливо на регіональному рівні. Це пов’язано з тим, що групи інтересів перебуваючи, по суті, автономними від політичних партій та вищих органів державної влади, постійно чинять тиск на них з метою задоволення свого бачення розвитку держави. Виходячи з цього, у своїй діяльності вони виступають як своєрідні групи тиску. Останні, уникаючи публічних ініціативних пропозицій стосовно нових законів, паралельно з цим впливають на прийняття чи неприйняття певного рішення, підтримку чи зрив якоїсь акції. Домінування специфічних груп інтересів у вітчизняному політичному просторі створює низку загроз, основними з яких є, по-перше, загальна антидемократична діяльність груп інтересів та груп тиску, по-друге, орієнтація груп інтересів не на встановлення різноманітних каналів комунікації з органами державної влади та місцевого самоврядування, а на відверте тіньове лобіювання власних вимог, по-третє, перетворення груп інтересів у різнопланові «клани», головною метою діяльності яких є забезпечення стабільного отримання фінансово-економічних дивідендів, а не артикуляції та захисту інтересів соціальних груп (особливо це характерно для фінансово-політичних груп).

Нейтралізація вищезазначених загроз полягає у оптимізації системи політичного представництва суспільних інтересів, що передбачає:

– вдосконалення політико-правових засад функціонування груп інтересів та груп тиску органами державної влади у контексті формування основ громадянського суспільства;

– визначення та запровадження на практиці основних складових модерної моделі взаємовідносин громадянського суспільства та держави (державний корпоративізм), яка забезпечує стабільний соціально-економічний розвиток країни;

– реформування державної служби у контексті обов’язкового запровадження основних принципів публічної політики (визначення таких понять як конфлікт інтересів та лобіювання);

– легалізацію системи лобізму в Україні;

– посилення боротьби з корупцією на всіх рівнях;

– створення умов для більш інтенсивного формування основ громадянського суспільства, зокрема більш активне залучення недержавних організацій до вироблення основ публічної політики та управління, посилення їх експертно-аналітичної участі у процесах прийняття стратегічних рішень державного характеру;

– удосконалення судової системи як головного механізму суспільного контролю та каналу комунікації між владою та суспільством;

– посилення ролі місцевого самоврядування шляхом проведення адміністративно-територіальної реформи та розширення прав місцевих громад.