пʼятниця, 9 жовтня 2020 р.

“Соціальні ліфти”: як туди потрапити?


Сергій Телешун, професор, доктор політичних наук

Які складові, базові елементи та технологічна дія «ліфтів»?


Чому в системі публічної влади відбуваються не завжди адекватні призначення? Чому, на думку громадян, у владі опиняються ті чи інші особи, які неадекватно реагують на сучасні виклики і загрози? Чому така соціальна безвідповідальність і управлінська малоефективність? Чому? Чому? Чому? Таких питань безліч і відповіді на них, не залежно від результатів виборів і політичних уподобань, громадяни хочуть отримати вже сьогодні. Ці питання по своїй природі й суті вічні, але для України – нагальні.


На одній із останніх публічних лекцій одна зі слухачок поставила мені запитання від аудиторії: “Як опинитися нагорі, щоб краще жити? І як обирають людей, завдяки яким ми так живемо?” Це риторичне питання стало знаковим, особливо для молодого покоління, яке протягом шести, і не тільки, років бачило «різних, різне, в різних місцях і готове до всього». Проте відповідь криється в широкому розумінні суспільного життя і процесів, що відбуваються не тільки в Україні, а й на глобальному рівні.


Поєднавши теорію – що таке «соціальний ліфт» – та проаналізувавши сучасну практику соціальної мобільності, сам термін “соціальний ліфт” та «соціальна мобільність» з'явився на початку ХХ століття. Його автор, російсько-американський соціолог та культуролог Питирим Сорокін використовував його у дискусіях з керівництвом РСДРП (більшовики), особливо у контексті революційних змін щодо соціальної структури суспільства. До нього, до цього питання зверталися у своїх працях, у тій чи іншій формі: Арістотель, Геродот, Полібій, Макіавеллі та багато інших. А Олександр Македонський казав, що у владі ніколи не зраджують вороги, а підставляють тільки друзі.

Проте ефективність, результативність і відповідальність політичного класу й управлінського істеблішменту напряму пов’язані зі спроможністю соціальних ліфтів, які сьогодні діють в Україні, сформувати адекватну публічну політику й управлінську практику. Страх та образа за нереалізовані амбіції й комплекси, на мою думку, є базовими складовими нашої соціальної мобільності. Вона заставляє нас рухатися по вертикалі й горизонталі суспільного організму, шукаючи функціональні та ефективні механізми успішності. Траєкторії дії так званих сучасних «ліфтів», які стали більш гнучкими і креативними, давно не вміщаються у формулу «моралі, права і соціальної відповідальності» сучасної політики й управління. А «покарання і нагорода» принципово втрачають колективне суспільно-змістовне навантаження. Особливо це відчутно під час соціальних змін та катаклізмів.

Так звані ЛСД (лідери суспільних думок), експерти, свідомо (технологічно) або несвідомо, підміняються так званими «віртуальними» ерзац-«зірками» віртуального простору. Теза канцлера Бісмарка щодо «романтиків і покидьків» у сучасному транзитивному світі – набуває нового звучання і змісту.

За цих умов принципи суспільного співжиття і публічного управління піддаються випробуванню сьогоденням, а соціальний результат змінює свою ціну на ринку суспільних послуг, трендів і оперативного політичного маркетингу. Не «ліфти» формують суспільні цінності, а суспільний запит вимагає свого «ліфтера», спроможного реалізувати суспільні очікування. По аналогії з тролейбусом: «ліфти» діють по визначеному маршруту, проте доступ до них і кінцева або крайня мета визначається пасажиром і тими, хто везе й хто рядом. Перехід з однієї до іншої соціальної групи може лежати у двох площинах – вертикальній і горизонтальній. Вертикальна площина – коли людина, використовуючи свої здібності, якості, можливості, піднімається або спускається по соціальних щаблях, переходить від низької соціальної групи до вищої соціальної групи (або навпаки). А значить, змінюється її якість життя і соціальний вплив у суспільстві. А є горизонтальний соціальний ліфт, коли ви змінюєте якість перебування у тій чи іншій соціальній групі через вдосконалення. Або як я називаю – «корпоративні чи професійні династії». Таким чином зберігалася сталість й інституційна стабільність цих соціальних груп. Проте як і у першому, так і в другому випадку є як сильні, так і слабкі сторони.

Це загроза появи у політиці й управлінні «активних, але цинічних, недалеких аферистів та авантюристів», які, за словами «вождя світової революції» В.Ульянова, а до нього Н.Макіавеллі, дуже потрібні у політичних та державних справах. Та заважають цьому консервація доступу до механізмів змін, або стан політичної, управлінської й корпоративна «геронтології», не залежно від віку учасників. Аналізуючи все, що пов'язане з діяльністю “соціальних ліфтів” у їх практичному вимірі, я прийшов до висновку, що базовими елементами їх діяльності є: ОСВІТА; АРМІЯ; СІМ’Я ; КАР’ЄРА; ШЛЮБ; ПОЛІТИКА; або так звана «СІРА ЗОНА».

Мова йде про агентів впливу «сірої зони», які можуть представляти інтереси криміналу, груп тиску, зовнішніх центрів впливу тощо. Усі ці елементи й фактори дозволяють вам рухатись вертикально вгору чи зберігатися горизонтально в системі влади чи поза нею, насамперед орієнтуючись на доступ до усіх видів державних, політичних і корпоративних ресурсів та публічних і комунікативних функцій. Ще раз я хотів би звернути увагу на те, що ці сім факторів так чи інакше дозволяють вам переміститися з однієї соціальної групи в іншу, опинившись у системі прийняття рішень і функціональних змін.

Проте вибір «маршруту», крім ваших особистих якостей, залежить і від вашого світогляду, який і сформувався під впливом цих складових. Місія ваших змін лежить у балансі: бажань; реальної оцінки стану речей як особистих, так і суспільних; визнання неприпустимості такого існування; створення власної програми дій і суспільної програми втручання; створення й пошуку механізмів змін і їх ресурсного забезпечення; розуміння своєї місії та соціальна відповідальність перед близькими й суспільством за свої помилки; а також бажання їх виправляти у реальному часі. Як же технологічно діють ці ліфти? Те, що я називаю інженерією соціальної мобільності: є ряд дій і технологій, які мають ознаки «сервісних» функцій. Зокрема, коли ви можете надати потрібну послугу, яка користується на даний час попитом: секс, насильство, ескорт-послуги (незалежно, жінка ви чи чоловік), фінансові та комунікативні послуги. Всі ці сервісні функції дозволяють вам опинитися в потрібний час у потрібному місці з потрібною людиною, яка може стати допоміжним майданчиком вашого переходу по вертикалі або по горизонталі. Друге – «партнерська» функція. Ваші здібності, навички, професійний досвід стають у потребі. Вам можуть делегувати частину повноважень і функцій, які сприятимуть доступу до всіх видів ресурсів: фінанси, насильство, право, гроші тощо. Наступною є «мобілізаційна» функція, яка характеризується корпоративною або партійною заангажованістю. Треба вчасно опинитися в тій групі, яка мобілізована на досягнення чогось.

Я не кажу про ваші принципи освіти й систему виховання. Я кажу про те, що ставши “своїм” у цій групі, ви маєте можливість опинитися в обоймі тих, хто пересувається по вертикальних і горизонтальних «ліфтах». Й остання, «комунікативна» складова: про вас повинні знати, де є у вас і ваших здібностях потреба. Ви можете бути розумним, ефективним, геніальним, – але про вас не знають, і це не тільки ваша проблема, а й проблема тих, хто називає себе політичним класом і державним істеблішментом.

Для таких Чарльз Дарвін казав, що розум – насамперед, тихий і ефективний, а обмеженість – завжди показово агресивна й нав’язлива. Щоб про вас почули, ви повинні бути функціональними, ефективними і соціально результативними, а значить відповідальними перед собою, вашими близькими і тими, кого ви вважаєте своїми співвітчизниками!



Немає коментарів: