понеділок, 17 жовтня 2016 р.

Аналітичний дайджест. Українські реалії крізь призму глобальних трендів

кандидат філософських наук,доцент,
доцент кафедри політичної аналітики і прогнозування
НАДУ при Президентові України
Ю.П.Саух

 Аналітичний дайджест. Українські реалії крізь призму глобальних трендів 

Матеріли підготовлені на основі аналітичних матеріалів провідних вітчизняних та світових аналітичних центрів, інформаційних агенцій, дослідницьких установ, засобів масової інформації, медіа проектів, експертних оцінок (Atlantic Council, Bloomberg, The National Interest, El Nuevo Herald, The Intercept, The American Interest, American Thinker, The American Conservative, The Wall Street Journal, Christian Science Monitor, BBC, CBS News, CNN, ABC News, Fox News, USA Today, Huffington Post, Politiko, Newsweek, Open Democracy, Washington Post, The Daily Beast, The New York Times, Fortune, Time, Zokalo, Strategic Forecasting, RAND Corporation, Project Syndicate, The Financial Times, Forbes, The Economist, Heritage Foundation, Transparency International, Council on Foreign Relations, Foreign Policy, The Telegraph, The Guardian, Washington Examiner, The Sydney Morning Herald, LExpress, Le Monde, Le Figaro, Slate, El Confidecial, El Pais, Bild, Die Welt, Deutsche Welle, Die Presse, Die Zeit, ,Focus Bild, Reuters, Chatham House, Standpoint, News Thump, Hurriyet, The Conservation, Сенкей Сімбун, інформаційна агенція Сіньхуа, Известия, Независимая газета, Комерсантъ, Иносми Ру, Московский клуб Карнеги,  ИТАР ТАСС, Интерфакс, Уніан, Укрінформ, Українська правда, День, Дзеркало Тижня, Кореспондент, Обозреватель, Фокус, Тиждень, Радіо Свобода, Голос Америки, медіа проект-канал 112, News One та інші).
Преамбула 

В умовах сучасного глобалізованого світу перед багатьма країнами постає необхідність оформлення та збереження власних ідентичностей, особливо зважаючи на складно контрольовані та важко прогнозовані міксаційні метаморфози планетарного масштабу. Окрім того, впливові актори встановленого глобального світопорядку намагаються реалізовувати свої експансійні претензії, використовуючи «сірі технології» у вигляді так званого методу «м’якої сили», розширюючи поле впливу власних соціокультурних трендів. Сьогодні ми стали свідками спроб використання широкого спектру інструментів геополітичного тиску в процесі розмивання культурно-історичних, національних та релігійних автентичностей багатьох регіонів світу.

Особливо ця проблема стосується української держави, яка перебуваючи у фазі активного віднаходження власних вітальних смислів, опиналась у зоні реактивної духовної інтервенції із зовні, в результаті чого виклики, що постали перед нею, становлять загрозу демонтажу державності як такої.

Постбіполярна архітерктура світу з визначальним і домінуючим акцентом панамериканізму зміщується у сторону концепції глобального трансполярного управління, вже з очевидним утверджувальним трендом кросцивілізаційних та кроскультурних принципів співіснування людства. Криза усталених принципів суспільно-політичного урядування та функціонально-структурної організації державних конструктів у вигляді “повзучої деактивації” концептів суверенітету, засад державної незалежності, недоторканості кордонів держав, принципів національної ідентифікації (а також будь-якого звичного модерного уявлення з приводу ідентифікаційних засад), своєрідне поступове угасання до поки існуючої моделі міждержавних відносин та міжнародного права, неефективність функціонування міжнародних організацій у питаннях вирішення центральних проблем людства: усе це провокує системну глобальну напругу, що у свою чергу призводить до загострення локальних конфліктів на кордонах зіткнення інтересів глобальних світових акторів. 

Основні глобальні тренди

1.      Глобальна транскорпоративна безвідповідальність

Криза “постялтинської” моделі світу призвела до системних збоїв у функціонуванні відносного паритету сил у існуючому глобальному просторі. Частково неанонсована втрата лідируючих позицій США на геополітичну ситуацію у світі спровокувала активізацію ряду регіональних акторів (Російська Федерація, Китайська Народна Республіка, Іран, Туреччина) у питаннях розширення впливу на прилеглі зони цивілізаційного впливу. У вигляді різнорідних гібридних форм тиску та впливу на локальному рівні дана тактика особливо реалізується у вигляді нелінійних способів протистояння на східноєвропейському та близькосхідному театрі дій. За умов суспільно-політичних потрясінь, гуманітарних криз та кровопролитних конфліктів країни так званого “розвинутого поясу” і трансатлантичного співтовариства виявили свою недієвість та своєрідну форму транскорпоративної безвідповідальності за долю й наслідки встановленого світопорядку. В результаті чого ландшафт нестабільності за останні 10 років розширив свої межі у регіонах Магрибу, північної Африки, Близького Сходу, пострадянського простору і вже починає загрожувати впорядкованості процесів на територіях великих євроазійських країн.

2.      Модель санкційного впливу та регулювання глобальними процесами

Останні 15-20 років країни західного цивілізаційного ареалу активно використовують, як інструмент тиску на опонентів, системний кейс санкцій економічно-торгівельного та фінансового характеру з метою досягнення необхідного поведінкового ефекту з боку країн, що претендують встановити альтернативний глобальний ритм розвитку людства. Особливо це питання стосується випадку із подіями, що розгорнулись навколо Російської Федерація, яка агресивно розширює свої зони впливу як на транскордонні території, так і на близькосхідний регіон. Санкційний кейс в умовах геоекономіки та тісної глобальної взаємоінтеграції виявився недостатньо ефективним у середньостроковій та довгостроковій перспективі, критично загрожуючи комплексними наслідками дестабілізації для усіх суб’єктів міжнародних зносин. 

3.      Глобальна “передвиборча лихоманка”

Події наступних 2 років, включно із періодом 2016 року, будуть проходити під знаком кардинальних рокіровок у політико-управлінському контексті змін правлячих еліт в Сполучених Штатах Америки, країнах Європейського Союзу (Франція, Великобританія, Німеччина) та Російській Федерації. На фоні всезагального розчарування у класичних моделях ліберально-демократичного толку, неефективності та занепаду системи міжнародних відносин та права, вже відвертого факту наявності хантингтонського “зіткнення цивілізацій” зростає імовірность радикальних перетрубацій в основі структури керівного класу найбільш впливових глобальних гравців. Виборча кампанія на пост Президента Сполучених Штатів Америки, зміни політико-ідеологічних векторів у Франції, Німеччині та Великобританії підтверджують тезу про активний пошук парадигмально нового публічно-управлінського тренду в новостворюваних соціокультурних умовах. Найближчим часом, особливо в контексті майбутніх президентських виборів в Російській Федерації, слід очікувати достатньо оригінальних змін політичного ландшафту в Росії, з переходом на якісно інший формат поведінки останньої, як на внутрішньому, так і зовнішньополітичному рівнях. 

4.      Феномен україно-сирійського синдрому

Системний характер створення штучно спровокованих регіональних конфліктів на прикладі україно-російського та сирійського конфліктів є достатньо показовими в контекст інструментальної дієвості у питанні зняття глобальної напруги між основними геополітичними гравцями. На даний момент, у загальнопланетарних масштабах, дана постгуманістична методологія управління глобальними процесами дає змогу уникнути серйозного загострення протиріч зростаючих “геополітичних апетитів” нуворишів (у вигляді країн із нетривкою позитивною економічною динамікою) та країнами “старої трансатлантичної аристократії”. З одного боку, ця тенденція у короткостроковій тактиці достатньо якісно здатна упереджувати та сповільнювати процеси глобальної кризи за умов переформатування глобального світопорядку за рахунок країн “третього світу”, з другого боку подібна відносна узгоджена (між основними суб’єктами геополітики) стратегія глобального управління може призвести до неконтрольованих, хаотичних та складно прогнозованих наслідків. Підтвердженням цьому є сучасна хвиля так званого “переселення народів” у вигляді масштабної міграції населення з північної Африки та Близького Сходу в Європу, підвищення рівня міжнародного екстремізму та тероризму (як вже унормованої рефлексійної форми поведінки), фронтально-перманентного стану громадянської незгоди у вигляді актів соціального бунту тощо. 

5.      Епоха постдемократії, квазілібералізму та гібридних форм співіснування людства

Пакет ліберально-демократичних цінностей, структурно-організаційних принципів та процесуальних основ активно імпортованих та розповсюджуваних західно-цивілізаційним лоббі, сьогодні не завжди знаходить позитивну реакцію та очікуваний ефект в контексті врегулювання критичних позицій розвитку людства. Загрозливі тенденції, що склались за останні 10 років у світі, починають утверджувати ідею про не всесильність та безальтернативність західноцентричного тренду суспільно-політичного та соціально-економічного управління. Утилітаризм та універсалізм ліберально-демократичного тренду стикається з проблемами глобальної взаємоінтеграції, діалогом культур, етнічними, національними, релігійними суперечностями. В результаті чого виникають гібридні форми державних, політичних, економічних та соціальних утворень. Сучасний світ входить у фазу постдемократичної епохи розвитку із домінуванням некласичних та нелінійних (гібридних) форм існування. 

Українські реалії крізь призму глобальних трендів 

Безпосередньо або ж опосередковано, в силу свого географічного розташування та геополітичного статусу, українська держава буде залишатись одним з вузлових центрів формування нових світових реалій. Україна вочевидь, стала одним із віхових факторів порушення глобальної ієрархічної вертикалі супідрядності постбіполярного світу. Опинившись на зламі до поки ще існуючого світового порядку, українська держава стала заручником складних геополітичних протистоянь. В контексті глобальних трансформацій Україна постала одним із своєрідних майданчиків гри “великої світової шахівниці”. Саме тому перебіг подій у розвитку української державності не можливо мислити поза контекстом основних глобальних трендів. 

Україна: ризики та загрози на завтра

Серед основних загроз та викликів, з якими може стикнутись українське суспільство та українська держава, слід зазначити наступні позиції:

1.     Суспільна площина (зростання напруги та протиріч на фоні релігійних, культурно-історичних, соціокультурних та географічних особливостей країни);

2.     Соціально-економічне невдоволення (масові акції протестів, економічні бойкоти, акції громадської непокори);

3.     Радикалізація населення та поява екстремістських рухів (в умовах значного погіршення соціально-економічної ситуації в країні ступінь суспільного невдоволення може дійти критичної фази у вигляді нелегальних та поза правових форм антидержавної поведінки)

4.     Фактор інформаційного протистояння (загострення зовнішнього інформаційного протистояння із Російською Федерацією та внутрішнє протистояння між різними медійними холдінгами);

5.     Масова інтерміграційна ситуація (анексія Криму та воєнні дії на Сході України призводять до складної реструктуризації українського суспільства);

6.     Посилення динаміки зменшення народонаселення (спричинене загрозливою соціально-економічною ситуацією);

7.     Внутрішньо політичне протистояння (посилення протистояння між різними групами впливу за перерозподіл ресурсів та захоплення владного ресурсу, що призведе до дестабілізації системи державного управління);

8.     Обгрунтована мілітаризація в умовах війни та розширення повноважень силового блоку (здатне спричинити громадський супротив та посилити критику контрагентів в середині країни);

9.     Посилення президентської вертикалі влади та загострення протистояння між представниками “старої” та “нової” частини чиновничо-бюрократичного апарату (призведе до поглиблення ефекту кризи довіри до влади та нового витка протистоянь в рамках системи державного управління);

10. Тиск “західних партнерів” у питанні врегулювання ситуації на сході України (останнім часом відчувається значне посилення міжнародного тиску на Україну в контексті вирішення питання з приводу конфлікту в зоні АТО).

 

кафедра політичної аналітики і прогнозування

НАДУ при Президентові України

Немає коментарів: