пʼятниця, 13 червня 2014 р.

Окремі виклики та загрози для Президента України. Точка зору.

Саух Ю.П.,
кандидат філософських наук,
доцент, доцент кафедри політичної
аналітики і прогнозування
НАДУ при Президентові України
Координатор недержавної організації
«Політична лабораторія»

Офіційне обрання Презид ента України стала вагомою подією в контексті стабілізації ситуації в країні. Дана подія сама по собі означає можливийчастковий вихід з кризової ситуації у якій опинилась українська держава і суспільство.
При цьому необхідно чітко усвідомлювати, що складність ситуація для П.О. Порошенка полягає у конституційних обмеженнях повноважень Президента України. Це у значній мірі буде сковувати усі дії та починання президента. Тому у найближчі місяці ми можемо очікувати спроби по відновленню ряду функцій та повноважень попереднього формату. Перед новобраним Президентом України постає ряд викликів та загроз, що потребують негайного вирішення. Зважаючи на це ми можемо очікувати наступні дії та ймовірні заходи, які ініціює президент з метою врегулювання ситуації в країні та у державному управлінні зокрема.
На думку професора Телешуна С.О., політичні та управлінські кроки новообраного президента не зможуть бути ефективними без чіткої артикуляції та вирішення наступних питань: чітке визначення соціальних цілей; формування дієвого командного апарату; активізація та задіяння усіхможливих ресурсів; боротьба з корупцією; застосування сучасного ефективного політичного та державного менеджменту;припинення військових дій та мирне врегулювання ситуації в країні; децентралізація влади і так далі.

Необхідні та імовірні дії Президента України
Система державного управління в умовах нестабільності може зберігати свою відносну керованість та легітимність лише спираючись на необхідний перелік ресурсів та заходів, які Президенту України необхідно буде активізувати та використати:
1.    Кадровий ресурс. Для новообраного президента є надзвичайно важливим формування фахового кадрового складу системи державного, політичного та соціального управління. З урахуванням ситуації, що склалась в Україні, керівник держави в першу чергу буде робити акцент у підборі кадрів на “своїх” політичних та бізнес компаньйонів, а також на тих державних чиновників та політичних діячів, які були членами попередніх політичних режимів (“коло друзів”). Президент буде посилювати усі вертикалі влади, як в центрі, так і на місцях, а процес формування команди, не дивлячись на негативний досвід попередників, буде відбуватись за принципом “близьких та довірених осіб”.

2.    Фінансовий ресурс. Фінансова незалежність та потуга представників нового політичного режиму дозволить зменшити тиск політичних конкурентів і дасть можливість вийти з під багатовекторного впливу різних політичних та фінансових акторів та агентів, як в Україні, так і за її межами. Вочевидь, фактор фінансової незалежності учасників новостворюваної політичної конфігурації, за умов тотальної кризи суспільної довіри, може змусити даних гравців утриматись від використання владних повноважень з метою відбудови корупційних схем.
3.    Інформаційний ресурс. В умовах мультимедійного, інформаційного, мережевого та віртуального суспільств починають домінувати технології прихованого примусу та впливу на особистість і суспільство. На території України останнім часом розгорнулись гострі та безпринципні інформаційно-маніпулятивні протистояння, що стали одним з найважливіших чинників дестабілізації ситуації в країні. За цих обставин контроль за безпекою інформаційного простору та наявність ефективного медійного ресурсу дозволить збільшити резистентність системи державного, політичного та соціального управління. Тому, одним із перших пріоритетних завдань, яке буде намагатись вирішитипрезидент буде створення ефективної моделі інформаційної політики держави.

4.    Силовий ресурс. Новообраному президенту в умовах системного державного, політичного, соціального дисбалансу, комплексних проблем у силовому блоці, повної і часткової анексії ряду територій країни, сепаратистських тенденцій у ряді областей, а також ведення бойових дій на території України, вкрай важливим є системна реорганізації та чітка підконтрольність силових органів. Події останніх шести місяців довели, що незважаючи на епоху інформаційних технологій, фактор прямої або ж опосередкованої сили залишається одним з найважливіших системо утворюючих та захисних чинників державної та національної безпеки країни. Президент зробить спробу сконцентрувати важелі силового спектру у своїх руках та зробити їх підконтрольними суто йому.
Основні виклики та загрози
Найвищий результатпідтримки на президентських виборах за роки незалежності України є надзвичайно позитивним сигналом для новообраного президента, являючи собою вкрай високий ступінь як довіри, так і очікувань громадян країни, а також фактичною легітимацією наявної політичного режиму. Потенційно, дана ситуація може стати найсильнішим за останні роки чинником консолідації країни та стабілізації політичної і соціальної системи в державі. При цьому необхідно пам’ятати, що П.О. Порошенко, як Президент України є свого роду збірним образом надій та ціле покладань українського суспільства. В даному випадку зберегти та виправдати цей образ, за обставин, що склались буде достатньо складно. У разі вдалого “цементування”цього символу, Петро Порошенко закріпить остаточно свої політичні позиції і зможе реалізувати ряд конструктивних реформ. У випадку невдачі можна очікувати подальше поглиблення кризи та продовження політичної та соціальної стагнації.
Ще одним досить важливим викликом для президента є факт військових дій на території країни. Як не парадоксально це звучить, але в даних обставинах ситуація протистояння “ворогу” і образ війни у значній мірі відіграє об’єднавчу роль, хоча призводить до фатальних наслідків і сотен смертей. Для президента є виключно необхідним отримати саме перемогу у цій “війні” і в жодному разі не зупинити, а тим паче не заморозити конфлікт. Ця принципова позиція дасть йому потужний політичний картбланш та підтвердить його образ лідера нації.
Великий кредит довіринаселення Порошенко має виправдати створенням проекту оновленої, чи то нової держави Україна. Президенту необхідно створити власну систему влади, власний потужний командний апарат, дієві державні інститути, власну політичну реальність та історію зі своїм міфом і героями. В такому випадку він зможе органічно вписати себе і своє оточення в політичне та державне майбутнє України, створючи новий суспільний і політичний ландшафт, нову національну українську ідентичність. У випадку, коли цейому не вдасться, соціальне розчарування може досягти апогею і нового витка масштабних заворушень.
Не дивлячись на декларовані пріоритетні напрями реорганізації держави не варто очікувати на швидку та кардинальну реконструкцію системи загалом, зважаючи на активну фазу антитерористичної операції на сході країни та фактичного громадянського протистояння, складних дипломатичних та “газових” перемовин з Російською Федерацією, достатньо кризової економічної ситуації та відсутності повномасштабної фінансової підтримки країн Європи та США, ймовірне проведення дострокових виборів до Верховної Ради України та місцевих рад та у цілому важко прогнозованого майбутнього формату політичного алгоритму України.
Особливе місце серед чинників, що зумовлюють складнощі стабілізації ситуації в країни звичайно є рівень геополітичних перетрубацій. До тих пір, до поки світове співтовариство буде продовжувати переділ та перерозподіл зон впливу прикриваючись міжнародним арбітражемта захистом різних частин України, симпатизуючи тим чи іншим гравцям в середині країні, обставини в країні кардинально не зміняться. Лише за реальної участі усіх важливих геополітичних гравців в процесі врегулювання кризи, можна очікувати позитивного результату.

Вищезазначені наріжні проблеми, скоріш за все будучи не вирішеними, у значній мірі пригальмують трансформаційні ініціативи неодноразово висловлені Петром Олексійовичем Порошенко, поглиблюючи фундаментальні соціальні, економічні, національні, культурні, територіальні, державні та політичні розбіжності в Україні.

Немає коментарів: