середа, 21 березня 2012 р.

ДЕЯКІ ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПУБЛІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Лисак Л.М.,
магістр державного управління

Публічна політика є складовою демократичного суспільства і демократичної держави, адже публічність вимагає узгодження державної політики з громадою. У демократичному суспільстві існує постійна конкуренція різних груп інтересів та різних точок зору щодо альтернативних шляхів розвитку суспільства. Завдання держави полягає в узгодженні та врахуванні всіх цих інтересів, консультуванні з різними групами та виробленні політики, що найбільшою мірою задовольняє суспільні інтереси. При цьому головним елементом демократичного суспільства, який передбачає узгодження інтересів різних суспільних груп у процесі підготовки та ухвалення рішень органами влади, є публічна політика.
Необхідність актуалізації публічної політики в Україні, зумовлюється стабільно стійкою тенденцією недовіри громадян до владних інститутів. Підтвердженням цього є наступні данні. Експерти відзначають зниження рівня суспільної довіри громадян України до всіх органів влади та значної кількості соціальних інститутів держави. Повністю або переважно довіряють церкві 67,1% українців. При цьому повністю довіряють Верховній раді лише 3,2%, опитаних, а повністю не довіряють – 45,6% респондентів. Переважно довіряють Верховній раді 15,5% опитаних, а переважно не довіряють – 28,1% опитаних. Не змогли відповісти на запитання 7,7%. Такі дані були отримані в ході соціологічного опитування, проведеного Лабораторією законодавчих ініціатив та компанією TNS в Україну 2-10 лютого 2011 року.
Президенту, згідно з цим же дослідженням, повністю довіряють 9% респондентів і повністю не довіряють 38,2%. При цьому переважно довіряють главі держави 21,8%, а переважно не довіряють 23,3% опитаних. Не змогли відповісти на запитання 7,8% опитаних.
Кабінету міністрів повністю довіряють 3,8% опитаних, повністю не довіряють – 43,8%. Переважно довіряють Кабміну 19,1%, переважно не довіряють – 25,2%. Не змогли відповісти на запитання 8,1% респондентів.
Говорячи про прозорість та відкритість органів влади, 77,2% опитаних сказали, що такі органи влади, як Верховна Рада, президент, уряд, центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування працюють непрозоро, і тільки 4,1% опитаних – що всі перераховані органи влади працюють досить відкрито і прозоро. Певне покращення в даному контексті можна спостерігати лише у Президента, прозорість та відкритість діяльності якого засвідчили 8,8% опитаних. Найбільш закритими громадяни вважають роботу Верховної Ради України, а також уряду й інших центральних органів виконавчої влади .
Причини такого стану знаходяться в об'єктивній недосконалості самих інститутів, а також у недосконалості комунікаційних зв'язків із суспільством, що унеможливлює адекватне реагування на його запити. Одним з найбільш проблемних владних інститутів залучених до реалізації публічної політики є, як не дивно, законодавчий орган.
Публічна політика часто перетворюється у політику репрезентативної публічності, стає засобом боротьби за право репрезентувати волю народу. Проблема формування громадської думки під впливом залежних ЗМІ – це патологія публічної політики, яка має місце сьогодні. Так, більшість соціологічних центрів та медіа експертів фіксують певну невідповідність між електоральними уподобання та основними положеннями партійних та передвиборчих програм. Своєрідною проблемою є й використання громадської думки, як технології тактичного тиску з боку одних політичних сил на інші, або на суспільство в цілому, в даному випадку вона виступає як засіб маніпуляції, а не як вид соціальної сили, що спонукає приймати рішення.
Для чого ж існує публічна політика? І чи потрібна вона Україні?
Політика може вважатися публічною, якщо вона є прозорою, ефективною, а також націлена на вирішення проблем населення і користується його довірою . Як бачимо з соціологічних досліджень державні інституції мають дуже низький рівень довіри, що призводить до деформації публічної політики і профанації співробітництва з громадськістю.
Державні органи повинні активно працювати над підвищенням рівня прозорості державної публічної політики, адже успішність проведення реформ залежить від підтримки та розуміння влади населенням.
У кризових умовах боротьби за владу, зміна політичної культури та політичної практики формування «неписаних правил гри» вимагає від влади, основних політичних гравців та громадян добровільного та неухильного дотримування «суспільного договору».
Суспільство може підтримувати владу навіть тоді, коли вона не є ефективною. За цих умов підтримка населення може ініціюватися як державною владою, так і політичними і громадськими структурами, що спонукають масову свідомість, відтворювати позитивні оцінки діяльності правлячої влади. Але таке партнерство повинно базуватися на засадах відносної стабільності державних інституцій і правового поля, незмінності певного порядку у стосунках громадян з державою, прозорістю і зрозумілістю діяльності влади.
Все залежить від здатності влади та політичних акторів створювати дієздатні політичні інститути та переконувати людей у правильності їх діяльності. Для формування такої легітимності потрібні інституційні та комунікативні ресурси держави та підтримка ззовні.
В демократичному суспільстві владу не люблять, проте горе тій владі, яка не може чітко пояснити місце громадянина у своїх планах і вказати місце і час реалізації цих планів .
Отже, публічна влада є запорукою успішності політичних сил, які знаходяться при владі і саме від них залежить підтримання високого рівня ефективності та прозорості їх діяльності.

Немає коментарів: