Діана Дуцик, викладач Могилянської школи журналістикиЕра приватності закінчилася. Тепер, із розвитком нових медіа, у першу чергу соціальних мереж, шанувальники права на приватність – у меншості. Більшість воліє щодня сповіщати світові через свої сторінки у мережах про те, з чашки кави чи чаю вона розпочинає ранок, які сни їй сняться, про що вона мріє, кого вона любить або розлюбила, в якому місці земної кулі вона знаходиться зараз і багато чого іншого, інтимного і не дуже про все своє життя.
Майбутнє народжується на уламках зруйнованих кордонів – етичних, культурних, соціальних… Проте радіючи народженню нового світу, в якому начебто має бути більше свободи, не варто втрачати пильність. Адже нові медіа – це не просто більше свободи. Нові медіа – це також і нові ризики.
На початку 2011 року Кафедра превентивної освіти і соціальної політики ЮНЕСКО оприлюднила результати дослідження «Рівень обізнаності українців щодо питання безпеки дітей в Інтернеті», яке було проведено у партнерстві з «Майкрософт Україна» у жовтні-грудні 2010 року. Вибірка дослідження склала 16850 респондентів, у тому числі 7 600 дітей віком від 10 до 17 років, 4 000 батьків та 5 150 вчителів. Дослідження проводилось в 11 областях України: Харківській, Тернопільській, Рівенській, Львівській, Київській, Запорізькій, Черкаській, Донецькій, Луганській, Житомирській та АР Крим.
Результати дослідження не дуже втішні. В Україні 96% дітей віком від 10 до 17 років користуються інтернетом. Більше половини з них і не підозрюють, які небезпеки є у світовій мережі. Дослідники у першу чергу звертають увагу на таку проблему, як легковажне ставлення до розповсюдження особистої інформації. Ось про що говорять цифри. 44% дітей знаходяться в потенційній зоні ризику (надають особисту інформацію) і 24,3% вже були в ризикових ситуаціях (ходили на зустрічі з віртуальними знайомими). Серед тих, кому 15-17 років, цей показник склав 60,3%. 52% дітей виходять в Інтернет задля спілкування в соціальних мережах. З них 46% залишають там свій номер телефону, 36% - домашню адресу, 51% - особисті фото. Також 6,5% підлітків віком 15-17 років розповсюджували в Інтернеті особисту інформацію про батьків, серед молодшої групи віком 10-11 років таких значно менше – лише 0,4%. [4]
«Сьогодні існує тренд – як правило, молоді люди найменше потребують приватної сфери. Так і буде продовжуватися. Проте нестача приватної сфери призведе до проблеми: адже якщо я знаю, що все, що я скажу, стане відоме будь-кому, з’явиться багато речей, які я не скажу ніколи» [2] - цитує Якоб Штайншаден у своїй книзі «Социальная сеть. Феномен Facebook» професора Масачусетського технологічного інституту Томаса В.Малоне.
Але це лише частина проблеми. Бо порушення сфери приватності інколи тягне й навіть трагічні наслідки. У першу чергу йдеться про насильство у світовій мережі. Діти не завжди розуміють, що відкриваючи інформацію про себе та про свої родини, вони стають вразливими для різних зловмисників (у тому числі й тих, хто займається поширенням порнографії). Так, навмисні образи, погрози, домагання та повідомлення іншим компрометуючих даних за допомогою сучасних засобів комунікації називають кібермоббінгом.
Уже згаданий вище Якоб Штайншаден наводить у книзі «Социальная сеть. Феномен Facebook» низку прикладів про те, як нерозуміння усіх небезпек інтернет-простору призводило до трагічних наслідків. Так, один із них - про 13-річну дівчинку Меган Майер (Міссурі, США), яку переслідували мати та дочка. Для цього вони підробили профіль у MySpace, видали себе за 16-річного підлітка і стали фліртувати з цією дівчинкою. Коли Меган довірилася їм, вони її травмували, написавши, що без неї світ був би кращим. Дівчинка, яка і так мала нестійку психіку, покінчила життя самогубством. Інший приклад – про 17-річну британську школярку Ешлі Холл, яку зґвалтував та вбив Піт Чапмен, заманивши її у пастку за допомогою фальшивого профіля на Facebook [2].
Окрім того, вчені з різних країн звертають увагу на те, що діти та підлітки, які надмірно захоплюються інтернетом, мають згодом проблеми психологічного характеру. Зокрема, дослідження, проведене під керівництвом професора психології Каліфорнійського університету Ларрі Розена показало, що підлітки, які захоплюються соціальними мережами, схильні до самозакоханості (нарцисизму), а також вони частіше піддаються депресивним настроям. [3] Схожі результати демонструють й інші дослідження. А соціологи говорять про нову суспільну тенденцію – так званий «культурний нарцисизм».
А професор Оксфордського університету Сьюзан Грінфілд стверджує, що захоплення соцмережами знижує рівень концентрації уваги та є ознакою «кризи ідентичності», тобто втрати людиною уявлення про своє місце в суспільстві і про свою самоцінність. [1]
Що можна цьому протиставити? Різні країни по-різному вирішують проблеми насилля в мережі. Але, як правило, усі рухаються у двох напрямках: по-перше, це відповідне законодавче поле або нормативна база; а по-друге, це просвітницька робота серед дітей та їх батьків.
Так, у 2009 році під тиском європейських парламентарів 17 соціальних мереж підписали Угоду про підвищення безпеки у соціальних мережах, основним завданням якої був у першу чергу захист неповнолітніх користувачів. Британці, наприклад, після вбивства Ешлі Холл домоглися того, що Facebook надав можливість підліткам встановлювати на своєму профілі так звану «кнопку тривоги». Якщо на неї натиснути, то інформація про небезпечний контент перейде не тільки в управління Facebook, але й в урядові структури.
В Росії у грудні минулого року був прийняти й закон «Про захист дітей від інформації, що наносить шкоду їх здоров’ю та розвитку». А у вересні цього, 2011 року, депутати Держдуми звернулися до вітчизняних провайдерів з пропозицією про створення спеціального інтернет-пакету для дітей, щоб обмежити їм доступ до порнографії, сцен насилля, даних про наркотики тощо.
У європейських країнах існує величезна кількість освітніх програм і для дітей, і для їхніх батьків, які навчають поводженню в світовій мережі та попереджають про можливі ризики. А також існує чимало консультацій, які допомагають тим, хто постраждав від насилля чи від шахрайства в інтернеті.
Україна у цьому сенсі відстає не лише від країн ЄС, але й від північної сусідки – Росії. Нещодавно цим питанням перейнялася Національна комісія з питань захисту суспільної моралі. Вона визначила список так званих безпечних сайтів, рекомендованих для перегляду дітьми, до якого увійшли сайти бібліотек, музеїв та картинних галерей, освітньо-інформаційні ресурси, спеціалізовані сайти дитячої літератури тощо – загалом 200 сайтів. Хоча дуже сумнівно, що дітям буде цікаво заходити на ці рекомендовані комісією ресурси, занадто нудні та занадто академічні. Очевидно, потрібно шукати інші шляхи вирішення проблеми, бо складання списків – то швидше марна трата часу.
В пошуках позитивних прикладів наштовхнулася в мережі на сайт під назвою «Oнляндія – безпечна веб-країна» (www.onlandia.org.ua). Це портал, створений Коаліцією за безпеку дітей в Інтернеті, що заснована компанією «Майкрософт Україна». Цей проект розрахований не лише на дітей, але й батьків та вчителів. Діти в ігровій формі можуть ознайомитися з правилами безпечного користування Інтернетом, а для батьків та вчителів розроблені окремі рекомендації. Але це – крапля в морі.
Держава мала би подбати, щоб діти навчалися медіаграмотності ще зі шкільної парти, так, як це є в багатьох країнах світу. Діти та молодь повинні як орієнтуватися у морі тієї інформації, яку продукують різні медіа, так і знати, як користуватися цими медіа, у першу чергу – соціальними мережами; вони, як і їх батьки, мають також знати про ті небезпеки, які на них чекають у всесвітній мережі. Адже поінформований, значить - попереджений.
Джерела:
1. Ученый: увлечение соцсетями ведет к опасным изменениям в мозге http://www.internetua.com/ucsenii--uvlecsenie-socsetyami-vedet-k-opasnim-izmeneniyam-v-mozge)
2. Штайншаден Я. Социальная сеть. Феномен Facebook/ Пер. Н.Фрейман. – СПб, 2011
3. Юные пользователи Facebook склонны к нарциссизму и депрессиям // http://www.internetua.com/uanie-polzovateli-Facebook-sklonni-k-narcissizmu-i-depressiyam
4. www.onlandia.org.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар